Військово морські сили України
Історія
Історія українського флоту сягає часів Київської Русі. За тих днів руський княжий флот забезпечував торгову безпеку у Чорному і Азовському морях. Існували віддалені руські морські торгові і державні колонії Тмутараканського князівства, на Дунаї, Дону і Волзі.
Літописні джерела, серед яких «Повість минулих літ», розповідають про походи княжого флоту на Царгород, який на той час був столицею могутньої Візантійської імперії.
Українські козаки успішно воювали проти турків на Дніпрі і у Чорному морі, досягаючи Царгорода (Константинополь). Тодішній флот базувався на Січі. Його основу складали легкі плоскодонні човни — «Чайки». Висока маневреність та невеликі розміри дозволяли козацьким чайкам непомітно нападати на кораблі противника. Козаки могли тримати свій флот у річних плавнях і в найбільш неочікуваний момент завдати вирішального удару супротивнику. У складі Чорноморського козацького війська існувала та успішно діяла під час другої російсько-турецької війни Чорноморська козача флотилія.
За часів Української Народної Республіки російський імператорський Чорноморський флот перейшов під український прапор. За часів Української Держави весь Чорноморський флот увійшов до складу українських військово-морських сил.
Після провалу української національної революції та встановлення радянської влади над півднем України, 25 січня 1921 року голова РНК України Християн Раковський підписав постанову про підпорядкування всіх флотів та флотилій Чорного та Азовського морів більшовицькому військовому керівництву. Так почалася доба радянської історії українського флоту.
Під час Другої світової війни, Чорноморський флот СРСР вів активну боротьбу з сухопутними та морськими військами країн Осі, брав участь в обороні Севастополя.
Після відновлення Незалежності України
Передумовою до створення Військово-Морських Сил України стало звернення першого Президента України – Верховного ГоловнокомандувачаЗбройних Сил України до військовослужбовців угруповань військ, які базувалися на українській території, у якому відзначалось, що вони входять до складу Збройних Сил України, а особовому складу необхідно до 20 січня 1992 року прийняти військову присягу на вірність народу України.
18 січня 1992 року військовослужбовці 3-ї школи водолазів ЧФ під керівництвом капітана 3 рангу Клюєва О.В. прийняли присягу на вірність народові України. 26 січня прийняла присягу 17-та бригада кораблів охорони водного району Кримської військово-морської бази (командир – капітан 2 рангу Шалит Ю.В.), а 22 лютого – 880-й окремий батальйон морської піхоти ЧФ (командир – майор Рожманов В.Г.).
Підтримавши ініціативу особового складу кораблів та частин Чорноморського флоту, який прийняв присягу на вірність народу України, 5 квітня 1992 року Президент України видав Указ №209 “Про невідкладні заходи по будівництву Збройних Сил України”, яким передбачалось сформувати Військово-Морські Сили України на базі сил Чорноморського флоту, дислокованих на території України.
7 квітня командувачем Військово-Морських Сил України був призначений контр-адмірал Б.Б.Кожин. 10 квітня створено організаційну групу по формуванню командування ВМС. 17 квітня склав присягу особовий склад з’єднання спеціальних операцій (Очаківський гарнізон, командир – капітан 1 рангу Карпенко О.П.).
11 липня 1992 року Військову присягу прийняли військовослужбовці 41-ої школи молодших спеціалістів зв’язку у місті Миколаєві, а 21 липня до складу ВМС увійшов сторожовий корабель СКР-112 (17-ї бригади кораблів охорони водного району Кримської ВМБ)на чолі з командиром – капітан-лейтенантом Настенко С.В.
28 липня 1992 року було піднято Державний прапор України на першому кораблі, побудованому для ВМС України – кораблі управління “Славутич”. У червні 1993 року розпочав ходові випробування корвет “Луцьк”, побудований на заводі “Ленінська кузня” у Києві, а в кінці місяця був піднятий прапор і на ДКВП "Донецьк". 14 липня 1993 року з Керченського суднобудівного заводу “Залів” до Севастополя прибув фрегат “Гетьман Сагайдачний”. 1 липня 1993 року під Севастополем було сформовано перший батальйон морської піхоти ВМС України.
З метою усунення військово-політичних інцидентів 3 серпня 1992 року поблизу Ялти відбулася зустріч між президентами України та Росії у ході якої була підписана Угода між Україною та Росією щодо принципів формування ВМС України та ЧФ Російської Федерації на базі Чорноморського флоту.
19 серпня 1992 року на базі двох Севастопольських військово-морських училищ було створено Севастопольський військово-морський інститут, якому у жовтні 1999 року постановою Кабінету Міністрів України присвоєне ім’я адмірала П.С. Нахімова.
17 червня 1993 року на зустрічі президентів України і Росії у Москві підписано Угоду про невідкладні заходи щодо формування ВМС України і ЧФ РФ на базі Чорноморського флоту колишнього СРСР, у якій було сплановано розподіл останнього.
3 вересня відбулася друга за 1993 рік зустріч Президентів України та Росії щодо подальшої долі Чорноморського флоту. Відповідно до Угоди ЧФ мав бути виведений зі складу об’єднаних Збройних Сил СНД і підпорядкований Президентам України і Росії. На формування флотів було відведено перехідний період до 1995 року.
13 жовтня 1993 року наказом Міністра оборони України командувачем ВМС України призначено віце-адмірала Безкоровайного В.Г.
1994 року з нагоди 50-річчя з Дня висадки союзних військ у Нормандії фрегат “Гетьман Сагайдачний” перший із кораблів ВМС України здійснив далекий похід до французького Руану. Похід проходив з 26.06 по 07.08.1994, а сам візит у Руан проходив з 10 по 17 липня.
Визначальним щодо створення ВМС України став 1995 рік. Так, з березня до травня 1995 року до складу ВМС увійшли військові частини та з’єднання Ізмаїльського та Очаківського гарнізонів. А у грудні 1995 - лютому 1996 до складу ВМС України приняті кораблі і частини Донузлавского гарнізону.
9 червня 1995 року між Україною і Росією було підписано Угоду, яка остаточно визначила параметри розподілу Чорноморського флоту.
З 29 липня по 1 серпня 1996 року відбулися перші оперативно-тактичні навчання Військово-Морських Сил України «Море-96» під прапором Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України. В навчаннях прийняло участь 10 кораблів (серед них фрегат Гетьман Сагайдачный, малий розвідувальний корабель Сімферополь та РК Прилуки, ВДК Костянтин Ольшанський, КРВ Чернігів, Луцьк, Хмельницький, Вінниця) ВМС України, авіація та морська піхота. Такі навчання проводились молодим флотом вперше. Президент України високо оцінив професіоналізм командирів та майстерність особового складу флоту і видав Указ від 17 серпня 1996 р. № 708/96 “Про День Військово-Морських Сил”, згідно з яким професійне свято військових моряків щорічно відзначається 1 серпня.
24 серпня 1996 року з нагоди 5-ї річниці незалежності України командування ВМС України провело в Севастополі перший військовий парад Севастопольського гарнізону. В параді взяв участь особовий склад частин та кораблів ВМС, військ Протиповітряної оборони, Національної гвардії України, Прикордонних військ.
У серпні - жовтні 1996 року загін кораблів ВМС (під командуванням першого заступника начальника штабу ВМС капітана І рангу Кузьміна В.І.) у складі фрегата “Гетьман Сагайдачний” та великого десантного корабля “Костянтин Ольшанський” з підрозділом морської піхоти на борту, здійснив перший трансатлантичний перехід до берегів США.
З жовтня 1996 року Військово-Морські Сили України очолив контр-адмірал Єжель М.Б.
У другій половині 1997 року завершився розподіл Чорноморського флоту колишнього СРСР. Військово-Морським Силам України було передано 43 бойових корабля, 132 судна та катери, 12 літаків, 30 гелікоптерів, 227 берегових об‘єктів, а також велику кількість техніки, озброєння, боєприпасів та іншого майна. Велика частина цієї техніки вже не відповідала часу, тому відразу списувалась. Частина була законсервована.
Структура ВМС України динамічно розвивалась. Якщо у 1993 році у складі ВМС було близько 30 військових частин та установ, то вже у 1997 році було майже 300 військових частин, установ та закладів чисельністю особового складу понад 16 тисяч чоловік. На отриманих від ЧФ РФ фондах, кораблях та суднах були сформовані військові організми, які стали основою створення частин бойового, тилового і технічного забезпечення.
Важливим етапом становлення та зміцнення флоту України стало зростання інтенсивності бойової підготовки. Вперше в новітній історії ВМС у квітні 1998 року ракетні катери “Каховка” і “Прилуки”, дивізіон рухомих ракетних комплексів виконали спільну ракетну стрільбу крилатими ракетами по морській цілі з морського і берегового напрямків. В 1999 році були виконані бойові вправи - стрільба крилатими ракетами по морській цілі зі стаціонарного берегового ракетного комплексу «об’єкт 100», торпедна стрільба, постановка мінних загороджень, пошук та знищення мін.
У відповідності з Державною програмою реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2010 року, у травні 2001 року створено оперативно-тактичне об‘єднання ВМС - ескадру різнорідних сил (командир контр-адмірал Тенюх І.Й.), кораблі якої беруть активну участь у міжнародних військово-морських навчаннях.
Починаючи з 2001 року ВМС ЗС України приймають активну участь в діяльності “Чорноморської групи військово-морського співробітництва (БЛЕКСІФОР)” та щорічної активації з’єднання кораблів Чорноморських країн БЛЕКСІФОР.
У червні 2003 року наказом міністра оборони України головнокомандувачем ВМС ЗС України призначений контр-адмірал Князь І.В. (з серпня 2004 року – віце-адмірал).
ВМС ЗС України вирішують і спеціальні завдання. У 2001 році кораблі провели обстеження та бойове тралення району промислової розвідки нафти та континентального шельфу в західній частині Чорного моря. А на десантному кораблі “Донецьк” готувалися екіпажі для іноземних флотів.
У 2003-2004 роках проведено реорганізацію частин 32-го армійського корпусу в 36-у окрему бригаду берегової оборони ВМС ЗС України.
23 березня 2006 року на посаду командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України призначено контр-адмірала Тенюха Ігоря Йосиповича (з 20.08.2008 адмірал)У 2007 році на базі Ескадри різнородних сил створено Центр Морських операцій ВМС України (зараз командує кап.1 рангу Березовський Д.В.)
У 2011 році ВДК "Костянтин Ольшанський" здійсний похід у Лівію для евакуації громадян України (та іноземців) з країни у якій точилася громадянська війна. Загалом було евакуйовано 210 чоловік. До операції були залучені бійці морської піхоти та спецназу ВМС.
Осінню цього ж року були проведені загальнодержавні науково-дослідні навчання "Адекватне реагування-2011" в ході яких були задіяні більшість кораблів та суден ВМС, частини Військ БО та морпіхів, логістики, тилу, тощо. Навчання мали дати відповідь на питання якими мають бути Збройні сили України в майбутньому. За їх результатами буде реорганізовано структуру ЗСУ.
Міжнародна й миротворча діяльність ВМС ЗС України
U-130 Фрегат "Гетьман Сагайдачний" (флагман ВМСУ)
U-153 Ракетний катер "Прилуки"
U-154 Ракетний катер "Каховка"- виключений зі складу флоту
U-155 Корвет "Придніпров’я"
U-156 Корвет "Кременчук" - виключений зі складу флоту
U-205 Корвет "Луцьк"- тимчасово захоплений
U-206 Корвет "Вінниця"
U-207 Корвет "Ужгород"- виключений зі складу 2012 р.
U-208 Корвет "Хмельницький"- тимчасово захоплений
U-209 Корвет "Тернопіль" - тимчасово захоплений
Міжнародна й миротворча діяльність ВМС ЗС України
Практична міжнародна діяльність Військово-Морських Сил Збройних Сил України розпочалась у 1993 році з дружнього візиту корабля ВМС Італії “Сан Джорджіо” до п. Одеси.
Вперше візит корабля ВМС ЗС України до іноземного порту відбувся у червні 1994р., коли фрегат “Гетьман Сагайдачний” відвідав з офіційним візитом французький порт Руан з метою участі у святкуванні 50-річчя висадки союзних військ під час 2-ї світової війни.
З того часу кораблі ВМС ЗС України відвідали з дружніми візитами порти Хорватії, США, ОАЕ, Ізраїлю, Великобританії, Франції, Португалії, Туреччини, Болгарії, Румунії, Греції, Італії, Єгипта, Грузії, Алжиру, Чорногорії, демонструючи Державний прапор та сприяючи підвищенню міжнародного авторитету України.
Не менш важливими для міжнародного іміджу нашої держави, а також створення атмосфери взаємодовіри, є візити іноземних військових кораблів до України. Так порти України вже відвідали з дружніми візитами військові кораблі Італії, Південно-Африканської Республіки, Великобританії, Болгарії, Франції, Румунії, США, Греції, Нідерландів, Німеччини, Туреччини, Грузії та Бразилії.
З кожним роком зростає кількість візитів іноземних делегацій. Обмін візитами військових делегацій різних рівнів дозволяє отримати досвід у різноманітних галузях з метою його використання у розвитку та реформуванні ВМС ЗС України.
Регулярно наші підрозділи та кораблі беруть участь у міжнародних навчаннях серії “Сі Бриз” (Україна – США), “Кооператив партнер” (НАТО), “Чорноморське партнерство” (Туреччина), “Бриз” (Болгарія).
Участь ВМС ЗС України у міжнародних навчаннях дозволяє на практиці поліпшити взаємосумісність військово-морських підрозділів та штабних елементів, підвищити морський вишкіл екіпажів кораблів, що сприяє набуттю практичного досвіду дій у складі багатонаціональних з’єднань та підтриманню здатності виконувати завдання за призначенням.
Дійсно життєво важливу роль міжнародне військове співробітництво зіграло у період створення та становлення молодих Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Участь у щорічних військово-морських спільних україно-американських навчаннях “Сі Бриз” та навчаннях НАТО “Кооператив партнер” дозволила Військово-Морським Силам України виконати завдання бойової підготовки.
У ході міжнародного військового співробітництва на перше місце ставиться вирішення питань, пов’язаних з отриманням світового досвіду реформування та розвитку сучасних ВМС; розвитком воєнного мистецтва шляхом взаємного обміну інформацією з цих питань; доведенням до світових стандартів системи воєнної науки та військової освіти, системи підготовки кадрів усіх рівнів, впровадження нових технологій у системі управління силами
Кількісні та якісні показники двостороннього співробітництва та співробітництва за “Індивідуальною програмою партнерства Україна – НАТО” зростають з кожним роком.
Якщо у 1993 році було проведено за планами двостороннього співробітництва 3 заходи, а за програмою “Партнерство заради миру” – 1 захід, то у 2004 році проведено за планами двостороннього співробітництва 72 заходи, а за “Індивідуальною програмою партнерства Україна – НАТО” – 46 заходів.
Якщо у початковий період (1993-97 рр.) міжнародне співробітництво було спрямоване на встановлення партнерських відносин як з ВМС країн Чорноморського регіону, так і з країнами “дальнього зарубіжжя”, то сьогодні головною метою є отримання передового світового досвіду від ВМС країн євроатлантичного простору для вирішення довготривалих та поточних завдань реформування та розвитку ВМС ЗС України.
Важливою частиною процесу поглиблення взаємної довіри та стабільності у Чорноморському регіоні є участь ВМС ЗС України у діяльності з’єднання БЛЕКСІФОР.
З 1996 по цей час проведено 35 заходів двостороннього співробітництва. Добрі відносини склалися між ВМС ЗС України та ЧФ РФ. У 1997 році, вперше за роки спільного базування, відбулося двостороннє навчання “Фарватер миру-97”, яке після цього проводилось кожні два роки та чергувалось зі спільними збір-походами. ВМС ЗС України активно співпрацюють з МО РФ і у галузі військово-технічного співробітництва щодо ремонту озброєння на підприємствах ВПК і надання послуг військового призначення.
Офіційними візитами до України султана Брунею Даруссалама Хаджи Хассанал Болкіяха, командувача ВМС В’єтнаму віце-адмірала До Суан Конга та делегації Міністерства оборони Республіки Екваторіальна Гвінея започатковано стосунки з цими країнами з питань налагодження військово-технічного співробітництва у військово-морській галузі.
Сьогодні ідейний зміст міжнародного співробітництва у військово-морській галузі серед країн Середземноморського та Чорноморського регіонів набув характер посилення безпеки та опрацювання єдиного загального підходу до рішення завдань боротьби з нелегальною активністю, терористичною загрозою на морі та підтримання миру і стабільності у регіоні. Показником цих змін було проведення 14 вересня 2004 року конференції командувачів ВМС країн-членів НАТО та партнерів Південного регіону (м. Мармаріс, Туреччина) та п'ятого Регіонального симпозіуму командувачів ВМС країн Середземного та Чорного морів, який проходив 12 до 15 жовтня 2004 року у м. Венеція (Італія), де зазначеним питанням була надана велика увага.
U-402 Великий десантний корабель "Костянтин Ольшанський" - тимчасово захоплений
U-401 Середній десантний корабель "Кіровоград"
U-763 Транспортна баржа "Сватове"
U-310 Морський тральщик "Чернігів"
U-311 Морський тральщик "Черкаси"
U-330 Базовий тральщик "Мелітополь"
U-331 Базовий тральщик "Маріуполь" - виведений зі складу ВМС України
Окупація Криму РФ
Після революційних подій та усунення президента, у Криму розпочалися активні виступи проросійських сил. Для їх підтримки, 26 лютого російські війська починаютьвторгнення в Україну. Українські війська дислоковані у Криму не чинили збройного опору агресорам, обмежившись обороною місць дислокації та військової інфраструктури. У перші дні конфлікту українські кораблі, які знаходяться в Криму, не покинули півострів і були заблоковані на своїх базах. Також російські війська заблокували всі берегові об'єкти українських ВМС, включаючи штаб та сили берегової оборони. У Севастополі для блокування українських кораблів росіяни використовували буксири, які виставлялися за декілька сотень метрів від причалів, що робило неможливим активне маневрування заблокованих кораблів у вузьких севастопольських бухтах. Щоб заблокувати українські кораблі на озері Донузлав російські військові затопили чотири судна, включаючи списаний протичовновий корабель «Очаків». З моря український флот блокувала група російських кораблів на чолі з ракетним крейсером «Москва».
Заблокованим кораблям та військовим частинам росіяни висунули ультиматум здатися, або перейти на їх сторону. Але жодна військова частина, жоден корабель не виконали ультиматуму, залишившись вірними українській присязі. У той же час присягу зрадив новопризначений командувач українськими ВМС контр-адмірал Денис Березовський, який 2 березня перейшов на сторону агресора. Терміново на його місце був призначений конт-адмірал Сергій Гайдук.
Ніхто із учасників конфлікту не застосовував зброю на ураження, але російські війська неодноразово намагалися захопити українські кораблі та військові об'єкти. При цьому в атаках часто брали участь бойовики з кримської самооборони та проросійські активісти. 2 березня російські військові за допомогою бронетранспортера намагалися захопити склади зброї на території 191-го навчального загону ВМС. Під час атаки українські офіцери стали живим щитом перед бронетехнікою і не дали противнику заволодіти зброєю. 4 березня відбулася спроба захоплення корабля управління «Славутич». До нього підійшов буксир із озброєною спецгрупою на борту та намагався взяти корабель на абордаж, але екіпаж «Славутича» відбив атаку. Найбільшим досягненням українських ВМС у цей період стала успішна евакуація літаків та вертольотів Морської авіаційної бригади із заблокованого аеродрому біля міста Саки. 9 березня цей аеродром був захоплений російським військам за підтримки місцевих сепаратистів, ставши першим важливим об'єктом українських ВМС, який вдалося захопити агресорам.
Під час конфлікту на українських військових регулярно чинився моральний тиск: росіяни постійно висували ультиматуми погрожуючи штурмом із застосуванням зброї, а сепаратисти погрожували кримінальними справами за надуманими звинуваченнями. Коли такі методи не діяли, вони вдавалися до викрадень українських військовослужбовців та погроз їхнім сім'ям.
Після офіційної анексії Криму Росією 18 березня, агресори різко активізували свої дії. На той час територія півострова повністю контролювалася російськими військами, а продуктів харчування і питної води в заблокованих частинах вистачало тільки на 7-10 днів. Крім того значно знизився моральний дух військовослужбовців.
19 березня бойовики кримської самооборони захопили штаб ВМС України, під час штурму командир українського флоту контр-адмірал С. Гайдук був викрадений та вивезений у невідомому напрямку. У той же день опір припинили війська берегової оборони. До 21 березня майже всі українські кораблі були захоплені або здалися добровільно, в строю залишилися тільки шість кораблів: один у Севастополі (корабель управління «Славутич») і п'ять на озері Донузлав (ВДК «Костянтин Ольшанський», СДК «Кіровоград», корвет «Вінниця», тральщики «Чернігів» і «Черкаси»). Того ж дня, 21 березня, українські кораблі на Донузлаві спробували вирватися із блокади, але невдало. 22 березня російські війська захопили «Вінницю» і «Славутич», а «Чернігів» і «Кіровоград» — здалися самі. В ніч 24 березня окупанти штурмом захопили місце розташування 1-го батальйону морської піхоти у Феодосії, а 80 українських військовослужбовців, які чинили активний опір — узяли в полон. Вечором того ж дня був захоплений «Костянтин Ольшанський». Також 24 березня російські війська двічі атакували тральщик «Черкаси», але команда корабля відбила атаки. Тільки наступного дня, після двохчасового штурму із застосуванням спецназу, вертольотів та швидкісних катерів агресори змогли захопити корабель.
Всього у результаті кримських подій флот втратив 51 корабель, під українським прапором залишилися тільки 10 кораблів та допоміжних суден, включаючи флагман"Гетьман «Сагайдачний». Із військовослужбовців українських ВМС 1/3 залишилися служити України, ще третина звільнилася, а інші перейшли на сторону окупантів. Також через російську агресію Україна втратила ключові військово-морські бази та розвинену інфраструктуру для базування флоту.
Росія спочатку планувала привласнити собі захоплені кораблі і включити частину із них до свого флоту. Але Україні шляхом переговорів вдалося вмовити російську сторону повернути кораблі. І вже 11 квітня Україна отримала назад ракетний катер «Прилуки» і танкер «Фастів». Станом на 3 червня Росія повернула 35 кораблів, але в Криму залишаються ряд бойових кораблів включаючи «Костянтин Ольшанський», «Тернопіль», «Хмельницький», «Луцьк» і «Придніпров'я»
U-360 Рейдовий тральщик "Генічеськ"
U-500 Корабель управління "Донбас"
U-510 Корабель управління "Славутич"- захоплений
Судно розмагнічування пр 130 "Балта" (U-811)
U-01 Підводний човен "Запоріжжя" - захоплений
Морська піхота
1-ий окремий Миколаївський(Феодосійський) батальйон морської піхоти
Історія
Днем створення морської піхоти сучасної України можна рахувати 22 лютого 1992 року, коли в Севастополі 880-й Окремий батальйон під командуванням майора Віталія Рожманова прийняв присягу на вірність українському народові. До речі, сержанти і матроси, призвані на службу з Російської Федерації, залишилися у складі батальйону і підписали заяви про бажання дослужити термінову службу в українській частині. Тоді ж міністр оборони України наказав зарахувати 880-й Окремий батальйон Морської піхоти до складу Збройних Сил України.
Однак командування Чорноморського флоту після доповіді в Москву зробило все, щоб не допустити переходу морських піхотинців під юрисдикцію України. Командир батальйону та його заступники були звільнені з посад, батальйон розформований, а особовий склад розподілений в інші військові частини.
1 липня 1993 року, після створення Військово-Морських Сил України, у Севастополі, в поселенні Тилове, був сформований перший окремий батальйон морської піхоти. Для того щоб перший батальйон морських піхотинців ВМС України якомога швидше став боєздатною частиною, особовий склад строкової служби для нього відбирали серед солдатів та сержантів повітряно-десантних військ. Було проведено психологічне тестування добровольців, перевірялися фізичні якості кандидатів у морпіхи та їхні моральні якості. Головним завданням батальйону було створення протидії морській піхоті РФ у Криму у період розподілу флоту. Бійці відзначались високою бойовою підготовкою, та патріотизмом.
Вже 1 вересня 1993 року під Феодосією був сформований 41-й окремий батальйон морської піхоти, а 20 вересня, згідно з директивою начальника Генштабу ЗС України, управління 4-ї окремої бригади Морської піхоти ВМС України.
Не є таємницею, що створювати українську морську піхоту допомагала вся країна. Суттєву фінансову допомогу морським піхотинцям надали керівники районних та міських рад Тернополя, Львова, Києва та інших міст України.
Вже на початку своєї історії морпіхи відзначились у прийнятті під українське підпорядкування берегового ракетно-артилерійського полку. Звична схема того періоду: особовий склад частини повністю, або частково, приймає присягу Україні. Міністерство оборони перепідпорядковує частину ВМС України, а на територію частини прибувають військові підрозділи у повній бойовій готовності, які не допускають мародерства, вивозу техніки та майна з боку Чорноморського флоту Росії. Бійці контролювали частину доки не стихали можливі провокації, а на прямий конфлікт ніхто не наважувався. Тож РФ не залишалось нічого іншого як змиритись з фактом втрати частини.
З 1995 року по 1999 рік 4 ОБрМП входила до складу Національної Гвардії України (НГУ — розформованої у грудні 1999 року) з дислокацією у Криму. Це було зроблено для того, щоб обійти закон, який забороняв використання Збройних сил у вирішенні внутрішньополітичних питань країни. У той же період почалось загострення "кримсько-татарського питання". У Феодосії піднявся бунт, а у Сімферополі було захоплено місцеву Верховну раду. Сепаратисти з кримських татар порахували момент вигідним щоб нагадати Києву про себе, і вимагали автономії взамін на всебічну підтримку незалежної України у питаннях розподілу Криму. У відповідь на то Київ перекинув бригаду морпіхів у Феодосію, де вони, не сильно вибираючи методи, навели порядок. Їм на допомогу було перекинуто 2 полки з бронетехнікою з Львівської дивізії НГУ, 17-й полк спецназу з Чугуєва. після цього сепаратистам було запропоновано перейти у правове поле переговорів, на що вони не могли не погодитись.
Сьогодення
Батальйону морської піхоту, передислокованому після анексії Криму Росією з Феодосії в Миколаїв.
Завдання
Головним призначенням батальйону є самостійні дії під час захоплення пунктів базування ВМС, порту, острова, окремих ділянок узбережжя противника. Якщо основу десанту складають частини сухопутних військ, морська піхота висаджується у передових загонах для захоплення пунктів і ділянок на узбережжі і забезпечення висадки на них головних сил. Адже без підтримки морських піхотинців це практично неможливо.
Враховуючи реалії сьогодення, для підрозділів морської піхоти визначені завдання щодо дій піхотинців у складі миротворчих сил по створенню зон безпеки. Звідси миротворча тематика сучасної підготовки морпіхів: несення служби на КПП, постах спостереження, дій з евакуації та супроводження цивільного населення з небезпечних зон, дії під час спецоперацій. Все це було закріплено під час різноманітних навчань та ротації морпіхів у Косово. Основу національного контингенту спільного українсько-польського миротворчого батальйону “УкрПолбат” багатонаціональної тактичної групи “East” сил КФОР у Косово 12-ї ротації складав батальйон морпіхів. Протягом 7 місяців воїни у чорних беретах виконували на Балканах завдання з підтримання миру і спокою у зоні своєї відповідальності – на території косовського муніципалітету Штрпце. За цей час українські миротворці “УкрПолбату” здійснили понад 840 патрулювань, провели більш ніж 5950 чергувань на спостережних постах.
Маршрути патрулів в більшості проходили по селищах, що розташовані у важкодоступній гірський місцевості на висоті до 2000 метрів над рівнем моря. Також українські миротворці 12-ї ротації провели близько 70 спільних з представниками місцевих органів правопорядку та військовослужбовцями інших миротворчих контингентів патрулювань у важкодоступних гірських районах Косового. Разом з польськими та американськими колегами морпіхи організували та провели 5 благодійних акцій з надання безкоштовної медичної допомоги мешканцям населених пунктів Штрпце, Севце, Сушице, Горанча та Дубрава. Українськими миротворцями було відремонтовано водогін у населеному пункті Штрпце, завдяки чому було відновлено стабільне водопостачання центру муніципалітету та обладнана дорога до місця будівництва храму у селищі Готовуша. Також 55 морських піхотинців стали донорами в ході благодійної акції зі здачі крові для дітей Косового. Необхідно наголосити, що завдяки постійному контролю з боку українських миротворців ситуації на території муніципалітету Штрпце, їхній тісній співпраці з представниками місцевої влади, толерантному ставленню до місцевого населення, вдалося не допустити випадків поновлення протистояння між сербським та албанським населенням.
Командири підрозділу багато часу приділяють бойовій підготовці особового складу, проводячи необхідні взводні та ротні тактичні навчання з бойовими стрільбами. Постійно проводяться планові стрибки з парашутом, 3-х кілометрові марш-кидки, тренування з рукопашного бою та багатокілометрові марші на бронетехніці. При цьому військові не забувають і про характерні лиш їм вид підготовки – десантування з десантних кораблів на берег, та прийом БТРів з води на кораблі. Останнє, до речі, є дуже складним завданням, яке наші морпіхи освоїли на відмінно. Всі ці навички постійно закріплюються під час тренувань на озері Донузлав та на різноманітних навчаннях, у тому числі і міжнародних.
Озброєння морських піхотинців складається переважно з плавучої бойової броньованої техніки (зараз це плаваючий БТР-80), переносних протитанкових комплексів та автоматичної стрілецької зброї.
Морська піхота у складі ВМС завжди вважалася елітним підрозділом. Саме тому бажаючих служити саме тут не меншає.
За роки свого існування підрозділ морської піхоти забезпечував охорону об’єктів та військових частин, виходив у море на кораблях ВМС України — фрегаті «Гетьман Сагайдачний», кораблі управління «Славутич», корветах «Тернопіль» та «Луцьк», виконував стрибки з парашутом, гідно представляв нашу державу на навчаннях різного рівня у складі міжнародних підрозділів. Брав участь у Парадах на честь Дня Незалежності в 2008, 2009 роках, Параді на часть 65-річниці Перемоги, інших святкових заходах.
16 листопада 2013 року за участю командувача ВМС України адмірала Юрія Іл’їна, Представника Президента України в Криму Віктора Плакіди, виконуючого обов’язки Феодосійського міського голови Дмитра Щепеткова, ветеранів, шефів, почесних гостей, широкої громадськості пройшло урочисте вручення Бойового Прапора та Грамоти Президента України – Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України особовому складу військової частини.
Склад
Управління батальйону
1-а рота МП посилена гранатометним взводом (АГС-17)
2-а рота МП посилена гранатометним взводом (АГС-17)
Десантно-штурмова рота
Мінометна батарея
Розвідувальний взвод
Взвод зв’язку
ІСВ - інженерно-саперний взвод МП
ПТВ - противотанковый взвод МП
Взвод десантно-висадочних засобів
Рота матеріального забезпечення
Стрілецька зброя: АКС-74, АКС-74У, ПКМ, РПГ-7Д, РПГ-18/22, СВД, ГП-25, ПМ.
Військово-морська авіація - складова частина військово-морських сил України. Свій початок бере від морської авіації Червонопрапорного Чорноморського флоту СРСР, частин та з"єднань якого відійшли після розвалу Україні. У складі військово-морських сил держави є 10-та морська авіаційна бригада з розміщенням у Миколаїві(Саки). Бригада була створена у 2004-му році шляхом обєднання всіх підрозділів морської авіації, які раніше знаходилися в Очакові та Миколаїві. У жовтні 2008-го року бригаді присвоїли почесне звання за місцем базування - "Сакська". Організаційно частина складається з двох ескадрилій: морської авіаційної та морської вертолітної. У авіації ВМС України більше немає бойових реактивних літаків. Останні штурмовики Су-25 при реформуванні були передані в повітряні сили до 229 бригади тактичної авіації у Кульбакіно, Миколаївська область. Морська ракетоносна авіація (Ту-16, Ту-22) при розподілі ЧЧФ СРСР була знищена... На повітряні сили України також покладено завдання по протиповітряній обороні Севастопольської бухти і баз ВМС України. Цим займається винищувальна бригада з Бельбека на МіГ-29 та зенітно-ракетні війська. У 2013 році на вертольотах Мі-14 впроваджено нові системи десантування особового складу, що дозволило розширити використання Мі-14ПС у якості транспортерів для доставки десанту.
22 вересня 2013 року Морська авіація ВМС України відзначили своє 20-ту річницю свого існування. За останні роки морські авіатори збільшили свій налін майже до 50-ти годин на рік, відновили практику застосування авіаційних засобів ураження по морських цілях.
У 2014р. авіабригада переїхала у Миколаїв.
Склад бригади:
- ескадрилья літаків - 4 Бе-12 (два ПС), 2 Ан-26, (готуються до вводу ще 1 Бе-12), 1 Ан-24Т, 1 Ан-2, (використовується 73-м ЦМСО та для десантної підготовки)
- вертолітна ескадрилья - вертольоти: 5 Мі-14, 12 Ка-27 (8 ПЛ і 3 ПС і 1 Ка-27Є), 4 Ка-29ТБ, 1 Мі-8Т, 1 Мі-8ВзПУ. У їх числі 2 Ка-27, ПС та ПЛ, які відповідно до завдання, під час виходів у море знаходиться на борту фрегата «Гетьман Сагайдачний».
Основним завданням бригади є:
- забезпечення у взаємодії з іншими силами ВМС;
- пошуку ПЧ та протичовнової оборони;
- пошуково-рятувальні роботи;
- транспортні завдання;
- доставка розвідувально-диверсійних груп;
Морська авіація
Бойові плавці
73 Морський центр спеціальних операцій
Військова частина - А-1594
Місце дислокацій - Очаків, Миколаївська область
Підпорядкування - подвійне, Командуванню ВМСУ та ГУР МОУ.
Задачі Центру:
- проведення розвідувальних заходів;
- здійснення диверсій;
- підводне мінування;
- розмінування;
- захоплення суден;
- захоплення берегових споруд.
Підрозділ може бути задіяний поза територією України.
У розпорядженні Центру знаходяться на ступні судна: "Переяслав", "Нетішин", "Сватове" та інш.
Підрозділи бойових плавців Центру комплектуються виключно офіцерами та контрактниками. Окрім водолазної бійці проходять парашутну та альпіністську підготовку. Значна частина бійців володіє іноземними мовами та залучається до оперативних заходів ГУР МОУ.
Історія Центру розпочалася півстоліття тому, ще за радянських часів. Бійці тодішньої 17 бригади спеціального призначення ЧФ першими здійснили стрибки на воду з парашутом у водолазному спорядженні, а також без парашута з надмалих висот. Першими десантувалися з торпедного відсіку підводного човна. А після розвалу СРСР бригада одною з перших присягнула на вірність Україні 10 квітня 1992 року, ще до офіційного розподілу флоту між Україною та Росією. Ключова роль у цій події належала тодішньому командиру бригади Анатолію Карпенку. До 2004 року частина базувалася на рукотворному острові Первомайський.
На озброєнні Центру стоїть спеціальна підводна зброя: пістолет СПП-1 та автомат АПС, а також автоматичний пістолет Стечкіна, зброя АК-серії, СВД, РПГ-26.
Корвет проекту 58250 "Гайдук"
U-170 Артилерійський катер «Скадовськ»
