top of page

Бе-12ПЧ «Чайка»

Бе-12ПЧ «Чайка»

Двомотрний протичовновий літак-амфібія.

 

Характеристика:

Екіпаж - четверо.

Довжина - 30.11 м.

Розмах крила - 29.84 м.

Висота - 7.94 м.

Площа крила - 99.0 м².

Маса спорядженого - 29 500 кг.

Максимальна злітна маса - 36 000 кг.

Корисне навантаження - 298 кг/м².

Силова установка: 

2 × турбогвинтовий ТВД АИ-20Д

Потужність двигунів - 2 × 5180 (2 × 3864).

Льотні характеристики:

  • Максимальна швидкість - 530 км/год (290 вузлів).

  • Практична дальність - 3300 км.

  • Практична висота польоту - 8000 м.

  • Злітна вага — 17 т.

  • Практична стеля — 8 100 м.

  • Бойове навантаження — 2 т.

  • Швидкість — 358 км/год.

  • Тактичний радіус дії 420 км.

Озброєння:

  • АБ калібром до 500 кг.

  • Гармата 7,62 ШКАС.

  • Бойове навантаження: 1500 кг на зовнішніх підвісках, зокрема авіабомб, глибинних бомб, та торпед.

 

Кількість - 7шт.

:Особливості

Літак-амфібія Бе-12 являє собою суцільнометалевий (з алюмінієвих сплавів) двомоторний вільнонесу-чий високоплан з крилом типу "чайка", двома підкрильними поп-лавками, фюзеляжем-човном гли-сирующого типу, палубним свобод-нонесущим горизонтальним і дво-кілевим вертикальним оперенням.

Екіпаж літака складається з чоти-рьох осіб - командира корабля, його помічника, штурмана і повіт-ряного радиста.

Фюзеляж - двореданий човен з плоскокілеватим днищем змінної кілеватості. Конструкція - типу напівмонокок. Плавучість фюзеля-жу забезпечується тим, що нижня частина човна до висоти 3,3 м водонепроникна протягом 8 з 10 відсіків. Між відсіками встановлені переборки-шпангоути з герметизуємими в закритому по-ложенні дверима.Осадка на плаву з прибраним шасі становить 1,55 м, з випущеним - 2,63 м. Всі елементи для захисту від корозії мають різні види спеціальних покриттів.

У передній частині фюзеляжу роз-ташовані кабіни штурмана і льот-чиків, для входу яких в літак перед-бачено відкриваються всередину двері на правому борту перед відсі-ком шасі. Для виходу льотчиків на палубу при базуванні на воді, а також для їх катапультування слу-жать два люки в стелі пілотської кабіни, які закриваються зсувними кришками. Кришки можуть зрушу-ватися назад на 650 мм, а при катапультуванні - на 1250 мм. Зни-зу в передній частині фюзеляжу розміщений аварійний люк штур-мана. Зверху в передній частині є експлуатаційно-аварійний палуб-ний і якірний люки, використо-вувані при базуванні на воді для постановки літака на бочку або якір, взяття на буксир і заправки паливом на плаву. По бортах передньої частини фюзеляжу є бризговідбивачі.В середній частині фюзеляжу розташовані ніші осно-вних опор шасі і вантажний відсік довжиною 6 м, над яким знахо-диться одностулковий люк для завантаження засобів пошуку і поразки на плаву, а знизу - доний двостулковий люк з роз'ємом по кільової площині.Всі двері та люки, а також блістер радиста гермети-зуються в закритому положенні надувними шлангами, подача пові-тря в які здійснюється після зак-риття замків.

Крило - типу "чайка", трапеподібне вільнонесуче дволонжероне.

До консолів крила на пілонах кріпляться поплавці опорного типу з плоскокілеватим днищем. Кожен поплавок має повний обсяг 2157 л і розділений на 5 водонепроникних відсіків. Поперечна остійність літа-ка забезпечується при затопленні одного з відсіків поплавка, що має найбільший обсяг. Щоб уникнути заривания у воду поплавці встановлені під кутом 5 ° до горизонталі.

Хвостове оперення складається з стабілізатора з кутом поперечного "V" 5,5 ° і двох шайб-килей, розгорнутих вправо по напрямку польоту на 2 ° для компенсації реактивного моменту повітряних гвинтів. Рулі направлення на літа-ках перших серій мали полотняну обшивку. Кожне кермо висоти і напряму було забезпечений елек-трокерованим тримерами.

Шасі - триопорне, з хвостовим колесом. Амортизація - масляно-повітряна. Система гальмування забезпечена антиюзовойю авто-матикою. Система керування літа-ком - штурвальна безбустерна зі змішаним проведенням . У кабіні льотчиків встановлені 2 кермові колонки і подвійні педалі управ-ління.Пілотажно-навігаційне обла-днання. На літаках перших серій встановлювалася пілотажно-наві-гаційна система "Шлях-1 М", пізніше - "Привід-Е", призначена для напів автоматичного пілоту-вання по заданому курсу і заходу на посадку з використанням назе-много комплекту апаратури РСБН-2С. Морске обладнання літа-ка, в основному , розміщується в кабіні штурмана і дозволяє викону-вати операції з взяття літака на буксир, постановці на бочку, заправці паливом на плаву і т.п. Для базування на необладнаній акваторії є якір (донний якір адмі-ралтейського типу масою 19 кг, лебідка з тросом, якірний вус з замком для кріплення за бортовий качок). Крім цього, у відсіках літака розміщуються сигнальні прапорці, мегафон, ручні водовідкачуючі на-соси, пластирі та ін. Обладнання для усунення наслідків пробоїн.

Історія:

Постановою ЦК КПРС і Ради Мініс-трів СРСР від 28 березня 1956 року, розробка протичовнового літака була доручена конструкторському бюро в Таганрозі, керованому Г.М. Берієва Цим документом передба-чалося створення протичовнового літака для боротьби з багатоці-льовими подводнимі човнами в ближній морській зоні, а також пошуково-рятувального варіанти на його базі. Машина повинна була оснащуватися турбогвинтовими двигунами НК-4Ф і мати оборонне озброєння у вигляді палубної уста-новки ДБ-57 з одного 23-мм гарма-тою АТ-9. Боєзапас до останнього визначався в 300 снарядів. Проек-тування спеціалізованого турбогви-нтового літака для боротьби з підводними човнами в ОКБ морсь-кого літакобудування почалося в березні 1956 року. Попереднє проектування очолював А.К.Конс-тантінов, загальне керівництво ро-ботами здійснював сам генера-льний конструктор ОКБ МС Г.К.Бе-ріев. Літаку було присвоєно позна-чення Бе-12 (заводське позначення - виріб «Е»). У жовтні 1960 літак здійснив свій перший політ, а з 1963 року став надходити на озброєння авіації ВМФ. Машина призначалася для заміни Бе-6. На літаку-амфібії встановлений ком-плект цільового устаткування, що дозволяє вести пошук і боротьбу з підводними човнами супротивника. 29 листопада 1968 амфібія Бе-12 наказом міністра оборони СРСР була прийнята на озброєння авіації ВМФ. Серійне виробництво Бе-12 було розгорнуто на Таганрозькому авіаційному заводі № 86 імені Г. Димитрова (потім перейменова-ному у ВАТ «ТАВІА», яке з квітня 2011 р увійшло до складу ТАНТК ім. Г.М. Берієва) ще до завершення державних випробувань. Будівлю першого серійного літака (№ 4600201) закінчили 12 грудня 1963 У ході серійного випуску в Бе-12 вносилися поліпшення, що розши-рюють його тактичні можливості. Уже на перших серійних машинах, крім звичайної системи централі-зованої заправки на землі від аеродромних заправників, встанов-лювалася система дозаправки на плаву. З початком експлуатації Бе-12 в стройових частинах нерідко мали місце випадки руйнування покришок коліс під час гальмування при посадці. Прийшлось ставити на колеса антиюзовий пристрій.

bottom of page