Бомбардувальна авіація ВПС
Cу- 24М
Фронтовий всепогодний бомбардуваль-ник зі змінною стріловидністю крила Су-24М призначений для ураження наземних цілей з малих висот.
Характеристика:
Екіпаж - 2 чол.
Максимальна швидкість:
-
2500 км/г.
-
МШ біля землі - 1400 км/г.
-
МШ на висоті - 1700 км/г.
Бойовий радіус - 600 км.
Дальність польоту - 3055 км.
Розміри:
Довжина - 22,67 м.
Висота - 5,92 м.
Розмах крил - 17,638 м.
Площа крил - 55,16 м².
Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд - мін. χ=16 °,макс. χ=69 °.
Шасі - трьох опорне.
Маса:
Порожній - 21 200 кг.
Споряджений - 32300 кг.
Максимальна злітна - 39700 кг.
Силова установка:
Двигун - 2 х ТРДФ АЛ-21-ФЗ.
Тяга (потужність) - 2 х 7800.
Тяга форсажна - 2 x 11200 кгс .
Озброєння:
Гарматне озброєння:
-
1 х 23мм.
-
ГШ-6-23М.
Боєзапас - 500.
Кількість точок підвіски - 8.
Маса підвісних елементів - 7000 кг.
Підвісне озброєння:
-
вільнопадаючі та кориговані бомби калібром від 100 до 1500 кг.
-
разові бомбові касети.
-
контейнери малогабаритних вантажів КМГУ-2.
-
блоки НАР калібром від 57 до 370 мм.
-
УР класу «повітря-повітря» Р-60 і Р-60М.
-
УР Х-23, Х-25 і Х-29 різних модифікацій, протирадіолокаційні УР Х-28 і Х-58.
-
до трьох рухомих установок СППУ-6 з ГШ-6-23М.
Кількість на озброєні - 25 шт.
Історія:
У 1961 році, після прийняття на озброєння винищувача-бомбардува-льника Су-7Б, ОКБ Сухого було поста-влено завдання щодо створення нової модифікації літака, що мав використовуватись за будь-яких по-годних умов та знищення малих цілей. Це дало початок розробці літака Су-24. З початком робіт стало зрозумілим, що вирішити завдання у рамках модифікації існуючої моделі Су-7 неможливо (об'єм обладнання, що мав бути розміщений на борту, перевищував такі об'єми Су-7).
Починаючи з 1962 року у ОКБ розгор-нута робота з проектування нового літака, що отримав назву Су-6. Ма-шина була створена за нормальною аеродинамічною схемою із тонким трапецієподібним крилом помірної стрілоподібності, двома двигунами та горизонтальним клином гальмуван-ня. Екіпаж становили 2 людини — пілот та штурман-оператор, що ро-зташовувались у кабіні один за одним. 1963 року було підготовано ескізний проект та макет літака Су-6. Комісія ВПС ознайомилась з матеріа-лами, проте через відсутність ПНС (прицільно-навігаційної системи) по-дальша розробка була призупинена.
З 1964 року роботи із створення нового літака було продовжено під новим шифром — Т-58М, що мало означати модифікований варіант літака Су-15. Було змінено тактико-технічні вимоги до літака, саме тому тепер він розглядався як штурмовик для малої висоти із вкороченим злітним шляхом та посадкою, однією з умов також було забезпечення тривалого надзвукового низькови-сотного польоту для виходу із зони ППО противника. Разом із продо-вженням розробок вдосконалювала-сь компоновка літака. 1965 року було змінено компоновку кабіни пілота, із схемою посадки «поряд».
Перший серійний Су-24 був випу-щений в грудні 1971 року.
У 1972 році бомбардувальник був прийнятий на озброєння ВПС СРСР, а в кінці 1974 року перші Су-24 почали поступати в військові частини. У 1983 році був прийнятий на озброєння Су-24М. З 1985 року на озброєння стала надходити моди-фікація Су-24МК, що має нове борто-ве електронне устаткування та си-стему дозаправки в повітрі. В кінці 1980-х років була створена нова модифікація літака у варіанті тактич-ного розвідника. Літак отримав позначення Су-24МР.
Серійне виробництво всіх модифіка-цій припинене у 1993 році. Всього було випущено близько 1200 літаків цього типу в різних модифікаціях, з них більше 770 — в модифікації Су-24М та її похідних варіантів.
:Особливості
Основні допрацювання конструкції фронтового бомбардувальника Су-24М пов'язані з установкою на його борту нового прицільно-на-вігаційного обладнання, апаратури бортового комплексу оборони, впровадження системи дозаправки паливом у польоті. Найбільше змі-ни торкнулися конструкції фюзеля-жу. У зв'язку з установкою додатко-вого радіоелектронного устаткува-ня і системи дозаправки паливом у польоті носова частина фюзеляжу подовжена на 7760 мм за рахунок збільшення носового відсіку уста-ткування перед кабіною екіпажу. Радіопрозорий обтічник антен ПНС залишився колишнім, а для забезпечення плавності аеродина-мічних обводів подовженої голо-вної частини фюзеляжу частково змінена геометрія нижньої її пове-рхні. Для забезпечення доступу до нових блокам обладнання в пре-дкабінном відсіку на бічних його поверхнях організовані додаткові експлуатаційні люки. Антени паси-вного радіолокаційного пеленгато-ра, які разом з блоком антен передньої півсфери АФС "Піон" і приймачем повітряного тиску утворювали своєрідну щоглу, що була характерною зовнішньою осо-бливістю літаків Су-24, перемісти-ли в інше місце, а перед радіопро-зорим обтічником РПО по осі вста-новили довгу штангу, на якій змо-нтовані ПВД і елементи модифі-кованої АФС. У зв'язку з введенням системи дозаправки паливом у польоті в носовій частині фюзе-ляжу перед кабіною на шпангоуті N 4 встановлена випускається шта-нга-топливоприемника і організо-вана ніша для неї, що закривається стулкою. При висуванні штат і стулка відкидається назад.
Деяким допрацюванням піддалося вертикальна підпора: збільшена висота кіля, змінений обвід його передньої кромки, необхідність чого була викликана установкою додаткових антенних пристроїв і перенесенням контейнера гальмів-ний парашут з фюзеляжу в корене-ву частину кіля. Частина змін конст-рукції впроваджувалися паралель-но як на новий літак Су-24М, так і на останні серії Су-24. До таких допрацюванням відносяться обтис-нення хвостовій частині фюзе-ляжу, установка аеродинамічних гребенів на центроплані, об'єдна-них з пілонами підвіски озброєння (гребені встановлювалися на перші серії Су-24М, пізніше від них відмо-вилися), установка обтічників антен апаратури бортового комп-лексу оборони на бічній поверхні повітрозабірників перед центро-планом. За конструкція крила, го-ризонтального оперення і шасі літак Су-24М практично повністю подібний літаку Су-24.
На літаку Су-24М використовують-ся ті ж, що і на Су-24, двигуни АЛ-21Ф-3 (або АЛ-21Ф-ЗА з такими ж характеристиками). Основні від-мінності паливної системи викли-кані введенням системи дозаправ-ки паливом у польоті. Дозаправка проводиться через висувається штангу-топливоприемника з вико-ристанням магістралі заправки паливних баків під тиском. Для заправки літака в повітрі необхідно випустити штангу-приймач, виро-бити прицілювання і здійснити контакт штанги з конусом-датчи-ком уніфікованого підвісного агре-гату заправки (УПАЗ) літака-запра-вника. Після надійного захоплення штанги конусом починається про-цес дозаправки, і паливо під тиском надходить у магістраль заправки. Літак Су-24М може і сам викори-стовуватися як літак-заправник, для цього на восьму точку підвіски встановлюється агрегат УПАЗ-А ("Сахалін"), що перекачує паливо з його баків через гнучкий шланг в баки заправляється машини.
Літакове обладнання літака Су-24М в основному ідентично тому яке використовувалося на літаку Су-24. Основні відмінності включають заміну комбінованих агрегатів управління консолями стабіліза-тора КАУ-120 на КАУ-125, установку системи випуску і прибирання штанги-топливоприемника, що діє від третьої автономної силової гідросистеми. Внаслідок установки нового радіоелектронного устатку-вання і введення фар підсвічуван-ня штанги-приймача палива для здійсненні дозаправки вночі відпо-відним чином доопрацьовано бор-тове електрообладнання.
На літаку Су-24М застосована мо-дернізована прицільно-навігаційна система ПНС-24М, встановлений бортовий комплекс оборони, більш сучасне радіонавігації і чіткий устаткування, допрацьована систе-ма об'єктивного контролю і реєст-рації параметрів польоту.
Прицільно-навігаційна система ПНС-24М "Тигр" забезпечує можли-вість застосування керованих засо-бів ураження наземних цілей з лазерною і телевізійною система-ми наведення. У зв'язку з цим до складу ПНС-24М включена лазе-рно-телевізійна прицільна система "Кайра", що замінила ЕОВ "Чайка". Крім того, для забезпечення застосування керованої ракети Х-59 і корректируемой бомби КАБ-1500ТК з телевізійно-коман-дною системою наведення перед-бачена можливість установки апа-ратури управління в підвісному контейнері. Зі складу ПНС виклю-чені теплопеленгатор і телевізій-ний пеленгатор системи наведення ракети Х-23. Пасивний радіопелен-гатор "Філін" поступився місцем апаратурі "Фантасмагорія" в підвіс-ному контейнері. Два окремих висотоміра малих і великих висот замінені на єдиний радіовисотомір РВ-21 "Імпульс" (А-035).