ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ

Історія:

У період свого розквіту радянські повітряно-десантні війська (останні два десятиліття існування СРСР) становили могутню силу. Підтриму-вана тоді воєнна доктрина Радянсь-кого Союзу передбачала застосу-вання повітряно-десантних військ, як засіб випередження дій проти-вника в ході ведення стратегічних наступальних операцій. Шість по-вітряно-десантних дивізій, близько 15 окремих повітряно-десантних та десантно-штурмових  бригад  і пол-ків, окремі бригади і батальйони спеціального призначення мали спроможності щодо перекидання в будь-яку точку земної кулі. Прикла-дом тому може слугувати захоплен-ня Праги (Чехословаччина)в1968 р. силами 7-ої і 98-ої гвардійських ди-візій ПДВ під часоперації «Дунай» і ще швидше оволодіння  Кабулом 103-ою Гвардійською повітряно-десантної дивізією в 1979 під час введення радянських військ в Афганістан.

Широкомасштабні бойові дії «кри-латої піхоти» на території против-ника — а саме так планувалося використовувати ПДВ — вимагали значної вогневої потужності. Забез-печити її могла тільки артилерія, що діяла разом з десантниками. Авіадесантні самохідні артилерій-ські установки АСУ-57 та АСУ-85, що перебували на озброєнні десанту з 60-х рр., мали своїм головним зав-данням боротьбу з танками. Але десантування дуже важкої АСУ-85 здійснювалося тільки шляхом поса-дки транспортного літака на злітно-посадочну смугу, що обмежувало головну тактичну перевагу десанту— раптовість.

Тому, наприкінці 60-х рр., в СРСР була створена принципово нова бойова машина десантних військ БМД-1. На її базі вирішили розро-бити й самохідну артилерійську установку, що отримала назву 2С2 «Фіалка». Але використання потуж-ної 122-мм артилерійської гармати, аналогічної тій, що встановлена на САУ 2С1 «Гвоздика», мало наслідком те, що шасі БМД-1 не витримувало перевантажень при стрільбі. Окрім 2С2 «Фіалки», також на базі БМД-1, спеціально для десантних військ був розроблений 120-мм самохід-ний міномет 2С8 «Ландыш» («Кон-валія»), що заряджався з казенника. Але й він не був взятий на озброєн-ня.

До середини 70-х на Волгоградсь-кому тракторному і  Курганському машинобудівних заводах, також для повітряно-десантних військ, на конкурсній основі були створені два легких танка («об'єкт 934» і «об'єкт 685»), основною зброєю яких була довгоствольна 100-мм гармата. Проте, з низки причин во-ни теж не були взяті на озброєння. Завдання щодо створення могут-нього самохідного вогневого засобу для підтримки дій  десантників про-довжувало залишатися вельми гос-трою.

Приблизно в той же час на озброєн-ня повітряно-десантних військ був взятий і гусеничний десантний бро-нетранспортер БТР-Д. Його голов-ною відмінністю від БМД-1, на основі якої він створювався, була відсутність поворотної башти і подовження на один коток шасі, що дозволило підвищити вантажопід-йомність. Водночас під керівницт-вом доктора технічних наук Авеніра Новожилова конструкторами з ЦНІІ Точного машинобудування, що в підмосковному Климовське, спільно з фахівцями відомої Мотовіліхи в Пермі, була створена принципова нова 120-мм нарізна гармата2А51 для безпосередньої підтримки сухо-путних військ. Це дозволило розро-бити та в 1981 р. взяти на озб-роєння повітряно-десантних військ універсальну артилерійську систе-му, що поєднувала в собі функції гармати, гаубиці іміномету.

:Особливості

Унікальна артилерійська система, що поєднує в собі властивості гар-мат різних видів і призначена для безпосередньої вогневої підтримки підрозділів повітряно-десантних ві-йськ на полі бою.

Можливості цієї гармати дозволяю-ть застосовувати її не тільки для ураження живої сили і руйнування оборонних споруд супротивника, але і вести боротьбу з танками, для чого до боєкомплекту входять різні набої. В першу чергу, це спеціальні осколково-фугасні артилерійські снаряди з готовим нарізом на про-відному поясочку; такими снаряда-ми можна вести вогонь на дальні-сть до 8,7 км, а їх невисока поча-ткова швидкість (367 м/с) дозволяє вести стрільбу з великою крутістю траєкторії.

Важливою характеристикою гарма-ти 2С9 «Нона» щодо безпосере-дньої підтримки військ на полі бою є її найменша дальність стрільби: для артилерійського снаряду вона становить 1,7 км, а для міни — 400 м. Тому до боєкомплекту 2С9 можуть входити звичайні 120-мм мінометні міни — осколково-фуга-сні, освітлювальні, димові і запалювальні.

Прицільна дальність стрільби оско-лково-фугасною міною — 7,1 км. Це дозволяє здійснювати підтримку своїх військ звогневих позицій без-посередньо з бойових порядків пі-хоти.

Гармата 2С9 «Нона» відмінно пасує для безпосередньої підтримки вій-ськ на полі бою. Як правило, стрі-льба під кутом підіймання ствола від −4° до +35° ведеться снаряда-ми, а при куті підіймання до +80° — мінами. Оскільки при діях в тилу противника не завжди можна роз-раховувати на своєчасне підвезен-ня набоїв, то для самохідної артиле-рійської гармати 2С9 передбачена можливість використання 120-мм осколково-фугасних мін від міно-метів виробництва інших країн. З моменту створення гармати на «Ноні» пройшли випробування боє-припаси виробництва Німеччини, Франції, Ізраїлю, Іспанії, Китаю.

Основний боєприпас для 2С9 «Нона» є надпотужний осколково-фугасний снаряд 30Ф49. При його вибуху утворюється понад 3 500 осколків вагою 0,5-15 г, що розліта-ються із швидкістю 1 800 м/с. Як-що детонатор цього снаряду вста-новлений на фугасну дію, то в ґру-нті утворюється вирва завглибшки 2 м та діаметром 5 м. Постріли 30Ф49 дозволяють «діставати» цілі на відстані до 8,7 км. Для боротьби з бронетехнікою використовуютьсякумулятивні снаряди. Початкова швидкість такого снаряду дорівнює 560 м/с та забезпечує високу точ-ність стрільби на дальність до 1 кі-лометра. При цьому снаряд здатний пробити більше 600 мм сталевої броні і дозволяє ефективно вести боротьбу з бронетехнікою против-ника.

Ефективність уламкової дії таких 120-мм снарядів наближається до ефективності звичайних 152-мм осколково-фугасних снарядів радя-нських та іноземних гаубиць.

Боєкомплект, що возиться, складає-ться з 40 осколково-фугасних, ку-мулятивних, запалювальних, димо-вих та освітлювальних пострілів.

До екіпажу машини входить чотири особи: командир, навідник, заряд-жаючий та механік-водій.

Необхідність десантування САГ парашутним способом вимагала зробити її дуже легкою. Тому бро-ньовий корпус САГ виготовлений з алюмінієвої броні, проте він захи-щає екіпаж та обладнання від руш-нично-кулеметного вогню. Потуж-ний рушій: 6-циліндровий V-подіб-ний дизель з рідинним охолоджу-ванням 5Д20, потужністю в 240 к.с., і гідропневматична підвіска забе-зпечують 2С9 «Нона» велику рухли-вість — максимальну швидкість по шосе до 60 км/год, а на плаву до 9 км/год. Керована підвіска забезпе-чує не тільки плавність ходу, але і дає можливість змінювати величи-ну дорожнього просвіту: при необ-хідності висоту самохідної гармати можна зменшити на 35 см. Оскільки заряджання такої зброї при великих кутах піднесення, особливо харак-терних для стрільби по-міномет-ному, досить трудомістке, то його забезпечили спеціальним пневма-тичним механізмом досилання. Стиснуте повітря використовують також і для продування каналу ство-ла після кожного пострілу, що зна-чно знижує загазованість бойового відділення.