2С7 «Піон»
Радянська 203-мм самохідна гаубиця артилерії резерву Верховного Головно-командування. Гармата призначена для придушення тилів, знищення особливо важливих об'єктів і засобів ядерного нападу в тактичній глибині на відстані до 47 км.
Рік прийняття на озброєння — 1975.
Характеристика:
Екіпаж, осіб - 4.
Довжина, мм - 10 500.
Ширина, мм - 3 380.
Висота, мм - 3 000.
Кліренс, мм - 400.
Бронювання:
Тип броні - протипульна.
Лоб корпусу (низ), мм / град. - 12.
Борт корпусу, мм / град. - 8 + 13.
Днище, мм - 8-16.
Озброєння:
Калібр - 203-мм.
Марка гармати - 2А44.
Тип гармати - нарізна гармата.
Довжина ствола, калібрів - 55,3.
Боєкомплект гармати - 4.
Кути ВН, град. - (0 ... + 60 °).
Кути ГН, град. - (-15 ... + 15 °).
Дальність стрільби, км - 8,4 ... 47,5.
Приціли:
-
ПГ-1М.
-
ОП-4М.
Кулемет - 1 × 12,7-мм НСВТ.
Рухливість:
Тип двигуна - В-46-1.
Потужність двигуна, к. с. - 780.
Швидкість по шосе, км / год - 50.
Запас ходу по шосе, км - 675.
Ємність паливних баків, л - 1280.
Питома потужність, к. с. / т - 17,25.
Тип підвіски - індивідуальна торсіонна.
Питомий тиск на грунт, кг / см² - 0,79.
Подоланий підйом, град. - 25.
Преодолеваемая стінка, м - 0,7.
Подоланий рів, м -2,5.
Здолати брід, м - 1,2.
Кількість- 99шт.
2С7 «Піон»
Історія:
До весни 1967 року був виконаний аванпроект нової надпотужної САУ на базі танку «Об'єкт 434», а також виконаний дерев'яний макет в на-туральну величину. Проект перед-бачав створення САУ закритого типу з рубочною установкою гарма-ти конструкції ОКБ-2. Макет отри-мав негативні відгуки від предста-вників міністерства оборони, однак пропозиція про створення САУ осо-бливої потужності зацікавила Міні-стерство оборони СРСР, і 16 груд-ня 1967 року наказом № 801 Мініс-терства оборонної промисловості була розпочата науково-дослідна робота з визначення вигляду і базо-вих характеристик нової САУ.
Основною вимогою до нової САУ була максимальна дальність стріль-би — не менше 25 км. Вибір опти-мального калібру гармати за вказі-вкою ГРАУ виконувала Артилерій-ська академія імені М. І. Калініна. В ході робіт були розглянуті різні артилерійські системи, що знаходи-лись на озброєні або в розробці. Основними були 210-мм гармата С-72, 180-мм гармата С-23 і 180-мм берегова гармата МУ-1. За висно-вком Ленінградської артилерійської академії, варіантом, що підходить найкраще, було визнано балістичне рішення 210-мм гармати С-72. Од-нак, попри це, завод «Барикади» для забезпечення наступності техноло-гій виготовлення вже розроблених гармати Б-4 та Б-4М запропонував зменшити калібр з 210 до 203 мм. Така пропозиція отримала схвален-ня в ГРАУ.
Одночасно з вибором калібру вели-ся роботи і по вибору шасі і компо-нувальної схеми для майбутньої САУ. Одним з варіантів було шасі ба-гатоцільового тягача МТ-Т, зробле-ного на базі танку Т-64А. Такий ва-ріант отримав позначення «Об'єкт 429а». Також опрацьовувався ва-ріант на базі важкого танка Т-10, що одержав позначення «216.сп1». За результатами роботи було з'ясо-вано, що оптимальною буде відкри-те встановлення гармати, при цьо-му для розміщення нової гармати не підходить жоден з існуючих типів шасі, внаслідок високої сили опору відкату в 135 тс при стрільбі. Тому було прийнято рішення розробляти нову ходову частину з максимально можливою уніфікацією вузлів з існуючих на озброєнні СРСР тан-ками. Отримані опрацювання лягли в основу ДКР під найменуванням «Піон» (індекс ГРАУ — 2С7). «Піон» мав надійти на озброєння дивізіонів артилерії резерву Верховного Голо-внокомандування для заміни203мм буксированихгаубиць Б-4 та Б-4М. Офіційно роботи за новою САУ осо-бливої потужності були затверджені 8 липня 1970 року постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР№ 427-161. Головним розробником 2С7 був призначений Ленінградський Кіровський завод, гармату 2А44 проектували в ОКБ-3 Волгоградсь-кого заводу «Барикади». 1 березня 1971 року були видані, а до 1973 року затверджені тактико-технічні вимоги на нову САУ. Згідно з завданням, самохідна гармата 2С7 мала забезпечувати безрикошетну дальність стрільби від 8,5до 35 км осколко-фугасними снарядами ма-сою 110 кг, при цьому мала забез-печуватися можливість стрільби ядерним пострілом 3ВБ2, призна-ченим для 203-мм гаубиці Б-4М. Швидкість руху по шосе повинна була бути не менше 50 км/год.
Нове шасі з кормовою установкою знаряддя отримало позначення «216.сп2». У період з 1973 по 1974 роки два дослідні зразки САУ 2С7 були виготовлені і спрямовані на випробування. Перший зразок про-ходив ходові випробування на полі-гоні Струги Червоні. Другий зразок проходив випробування стрільбою, однак виконати вимоги з дальності стрільби не зміг. Проблема була вирішена підбором оптимального складу порохового заряду і типу пострілу. В 1975 році система «Піон» була прийнята на озброєння Радянської армії. В 1977 році у Всесоюзному науково-дослідному інституті технічної фізики для САУ 2С7 були розроблені і надійшли на озброєння ядерні боєприпаси. Сері-йне виробництво САУ 2С7 було роз-горнуто в 1975 році на Ленінград-ському заводі імені Кірова. Виготов-ленням гармати 2А44 займався волгоградський завод «Барикади». Виробництво 2С7 тривало аж до розвалу Радянського Союзу. В 1990 році в Радянські війська була передана остання партія з 66 машин 2С7М. Станом на 1990 рік вартість однієї самохідної артиле-рійської установки 2С7 становила 521527 рублів. Всього за 16 років виробництва було випущено понад 500 одиниць.
:Особливості
Самохідна гармата 2С7 «Піон» виконана за безбаштовою схемою з відкритою установкою гармати в кормовій частині САУ. До складу екіпажу входять 7 (в модернізо-ваному варіанті 6) чоловік. На мар-ші всі члени екіпажу розміщені в ко-рпусі САУ. Корпус розділений на чо-тири відділення. У передній частині знаходиться відділення управління з місцем командира, механіка-водія і місце для одного з членів обслуги. За відділенням управління знахо-диться моторно-трансмісійний від-сік з двигуном. За моторно-трансмі-сійним відсіком знаходиться відді-лення обслуги, в якому розташовані укладки зі снарядами, місце навід-ника по похідному і місця для 3 (в модернізованому варіанті 2) членів обслуги. У кормовому відділенні зн-аходиться відкидна плита-сошник і гармата САУ. Корпус 2С7 зроблений з двошарової протикульної броні з товщиною зовнішніх аркушів 13мм, а внутрішніх - 8 мм. Обслуга, будучи всередині САУ, захищена від наслі-дків застосування зброї масового ураження. Корпус послаблює дію проникної радіації в три рази. Заря-джання головної гармати при робо-ті САУ здійснюється з грунту або з вантажівки за допомогою спеціаль-ного підйомного механізму, встано-вленого на платформі, з правого боку відносно гармати. Заряджаю-чий при цьому знаходиться зліва від гармати та керує процесом за допомогою пульта управління.
Основним озброєнням є 203-мм гармата 2А44, що має максимальну скорострільність 1,5 постріли за хвилину (на модернізованому ва-ріанті до 2,5 пострілів за хвилину). Ствол гармати є вільною трубою з'єднаною з казенником. У казен-нику розташований поршневий затвор. Ствол гармати й противі-дкатні пристрої знаходяться в лю-льці хитної частини. Хитна частина закріплена на верхньому верстаті, який встановлений на осі і закріп-лений намітками. Противідкатні пристрої складаються з гідравліч-ного гальма відкату, і двох пневма-тичних накатників, розташованих симетрично відносно каналу ство-ла. Така схема противідкатних при-строїв дозволяє надійно утриму-вати відкатні частини гармати в крайньому положенні до здійснення пострілу при будь-яких кутах верти-кального наведення. Довжина від-кату при пострілі може сягнути 1400 мм. Підйомний і поворотний механізми секторного типу, забез-печують наведення знаряддя в діапазоні кутів від 0 до + 60° по вер-тикалі і від -15 до + 15° по горизо-нту. Наведення може здійснювати-сь як гідравлічними приводами, що живляться від насосної станції САУ 2С7, так і за допомогою ручних при-водів. Пневматичний механізм врі-вноважувача служить для компен-сації моменту неврівноваженості хитної частини гармати. Для полег-шення роботи членів обслуги САУ обладнана механізмом заряджання, що забезпечує подачу пострілів на лінію заряджання і досилання їх в камору знаряддя.
Відкидна опорна плита, розміщена в кормі корпусу, передає зусилля пострілу на грунт, забезпечуючи більшу стійкість САУ. На заряді №3 «Піон» міг вести стрільбу прямою наводкою без установки сошника. Возимий боєкомплект самохідної гармати «Піон» становить 4 пост-ріли (для модернізованого варіанта 8), в доданій до САУ транспортній машині перевозиться основний боєкомплект із 40 пострілів. В осно-вний боєкомплект входять осколко-во-фугасні снаряди 3ОФ43, крім того можуть використовуватись касетні снаряди 3-О-14, бетонобійні і ядерні боєприпаси. Додатково САУ 2С7 оснащена 12,7-мм зенітним кулеметом НСВТ і переносними зенітними ракетними комплексами 9К32 «Стріла-2». Для наведення гар-мати місце навідника обладнане артилерійським панорамним приці-лом ПГ-1М для стрільби з закритих вогневих позицій і прицілом прямої наводки ОП4М-99А для ведення вогню по спостережуваних цілях. Для спостереження за місцевістю відділення управління обладнано сімома призматичними перископі-чними приладами спостереження ТНПО-160, ще два прилади ТНПО-160 встановлені в кришках люків відділення розрахунку. Для роботи в нічних умовах частина приладів ТНПО-160 може бути за-мінена на прилади нічного бачення ТВНЕ-4Б.
В якості силової установки в 2С7 використовує V-подібний 12-цилін-дровий чотиритактний дизельний двигун В-46-1 рідинного охолод-ження з наддувом потужністю 780 кс. Дизельний двигун В-46-1 був створений на базі двигуна В-46, що встановлюєть на танки Т- 72. Особливостями В-46-1 були неве-ликі компонувальні зміни пов'язані з його адаптацією під установку в моторно-трансмісійне відділення САУ 2С7. З основних відмінностей було змінене місце розташування валу відбору потужності. Для полег-шення запуску двигуна в зимових умовах в моторно-трансмісійному відділенні встановлена система пі-дігріву, розроблена на базі аналогі-чної системи важкого танка Т-10 М. Ходова частина 2С7 виконана на ба-зі основного танка Т-80 і складає-ться з семи пар здвоєних обгумова-них опорних і шести пар одинарних підтримуючих катків. У задній час-тині машини перебувають керівні колеса, в передній - ведучі. У бойо-вому положенні керівні колеса опус-каються на грунт для додання САУ більшої стійкості до навантажень при стрільбі. Опускання і підняття здійснюється за допомогою двох гідроциліндрів, закріплених по осях коліс. Підвіска 2С7 - індивідуальна торсіонна з гідравлічними аморти-заторами. Підготовка позиції для стрільби здійснюється за допомо-гою сошника в кормовій частині САУ. Підйом і опускання сошника здійснюється за допомогою двох гідравлічних домкратів. Додатково самохідна гармата 2С7 була обла-днана дизельним генератором 9Р4-6У2 потужністю 24 к.с. Дизельний генератор був призначений для забезпечення роботи основного насоса гідравлічної системи САУ на стоянці, коли двигун машини вимк-нений.