top of page

2С5 «Гіацинт-С»

Самохідна гаубиця призначена для ве-дення контрбатарейної боротьби, руй-нування довготривалих вогневих точок і польових споруд, подавлення тилів пун-ктів управління, боротьби з тяжкою са-мохідною артилерією і танками проти-вника .

Рік прийняття на озброєння — 1976.

 

Характеристика:

Бойова маса, т — 27,5.
Обслуга, чол. — 5.

Габаритні розміри (мм):

  • ширина — 2760.

  • висота — 3250.

  • довжина — 8330.

Озброєння:

Марка гармати - 2А37.

Калібр, мм — 152.

тип боєприпасів — ОФС (ОФ-29), АРС (ОФ30).

Боєкомпл., пострілів, шт:

  • всього — 60.

  • возимий — 30.

Дальність стрільби:

  • ОФС — 28400.

  • АРС (акт.-реакт. снаряд) — 33000.

  • мінімальна — 8600.

  • швидкострільність, постр./хв. — 6.

  • маса снаряду, кг — 46.

Час переведення з похідного у бойове

положення, хв — 4.              

Кути наведення, град.:

  • горизонтального — +15.

  • вертикального — −2...+58.

Додаткове озброєння 7,62 мм кулемет ККТ.

Силова установка:

  • Тип та марка двигуна — 4-х такт. дизель, В-59.

  • Макс. потужність, кВт (к/с) — 382 (520).

  • Паливо, яке використовується — ДП.

Швидкість руху, км/год.:

  • по ґрунту — 25.

  • по шосе — 60.

  • База — Су-100п.

Запас ходу по пальному по ґрунт. дорозі, км — 500.

Кількість- 24шт.

2С5 «Гіацинт-С»

Історія:

27 листопада 1968 року Міністер-ство оборонної промисловості зат-вердило рішення № 592, яким наказало розпочати науково-дослі-дні роботи по створенню заміни буксованої гармати М-46. В ході досліджень були опрацьовані три варіанти САУ. Перший — з відкри-тою установкою гармати, другий — з рубочною установкою гармати, третій — із закритою установкою гармати у башті, що обертається. У вересні 1969 року  матеріали ава-нпроекту були розглянуті комісією Міністерства оборони СРСР. За ре-зультатами робіт було з'ясовано, що оптимальною для нової само-хідної гаубиці буде відкрита устано-вка гармати. Отримані опрацю-вання лягли в основу ОКР під най-менуванням «Гіацинт-С». «Гіацинт» мав надійти на озброєння артиле-рійських полків і бригад корпусів і армій для заміни 130-мм гармат М-46 і 152-мм гармат М-47.

Головним розробником 2С5 був призначений Уральський завод транспортного машинобудування, гармату 2А37 проектували в СКБ Пермського машинобудівного заво-ду імені В. І. Леніна, за боєприпаси відповідав московський Науково-дослідний машинобудівний інсти-тут. До весни 1971 року а на Перм-ському машинобудівному заводі були виготовлені дві балістичні установки з довжиною ствола в 7200 мм для відпрацювання боєко-мплекту гармати. Проте через не-своєчасне постачання гільз випро-бування були розпочаті лише у вересні 1971 року і тривали до березня 1972 року. Випробування показали, що снаряди при викори-станні повного заряду масою 18,4 кг мали початкову швидкість 945 м/с, та дальність 28,5 км. На посиленому заряді масою 21,8 кг дальність становила 31,5 км, а початкова швидкість — 975 м/с. При цьому відзначали сильну дію дульної хвилі. Для усунення цього зауваження маса порохового за-ряду була зменшена до 20,7 кг, а також запроваджена гладка насадка на ствол гармати. У квітні 1972 а конструкція гармати була доопра-цьована, а до кінця року на Ураль-ський завод транспортного маши-нобудування були відправлені два дослідні зразки гармати 2А37 для установки на самохідне шасі. Дослі-дні зразки САУ 2С5 були відправлені спочатку на заводські, а потім на полігонні випробування. До 1974 у повний цикл випробувань САУ «Гіацинт-С» був завершений, після чого почалася підготовка виробни-цтва до серійного виробництва.

Водночас, на базі 2С5 розробляли й інший варіант САУ під позначенням 2С11 «Гіацинт-СК». Відмінністю від базового зразка був картузний ме-тод заряджання, який мав змен-шити вартість виробництва зарядів за рахунок виключення зі складу латунних гільз. В ході роботи були використані науково-технічні нап-рацювання по картузним варіантам самохідних гаубиць 2С1 «Гвоз-дика» і 2С3 «Акація», однак остато-чно до виробництва був прийнятий варіант з роздільно-гільзовим заря-джанням. 20 січня 1975 року поста-новою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР № 68-25 самохідна гармата 2С5 «Гіацинт-С» була прийнята на озброєння Радянської армії.

Перша установча партія САУ 2С5 була виготовлена ​​в 1976 році, а з 1977 року розпочато повномасш-табне серійне виробництво на Ура-льському заводі транспортного ма-шинобудування. Виготовленням га-рмати 2А37 займався Пермський завод імені Леніна. Виробництво 2С5 тривало аж до розвалу Радя-нського Союзу і було зупинене у 1993 році, всього за 17 років виро-бництва було випущено до 2000 одиниць 2С5.

:Особливості

Самохідна гармата 2С5 «Гіацинт-С» виконана за безбаштовою схемою з відкритою установкою гармати. Корпус машини зварений із стал-евих броньових катаних листів і ро-зділений на три відділення: силове (моторно-трансмісійне), відділення управління та бойове. У передній частині корпусу по правому борту розташоване моторно-трансмісійне відділення. Зліва від нього знахо-диться місце механіка-водія з орга-нами управління шасі. За сидінням механіка водія встановлено робоче місце командира машини з пово-ротною баштою. У середній і кормо-вій частинах корпусу розташоване бойове відділення. У середній час-тині корпуса встановлені механі-зовані укладки для розміщення возимого боєкомплекту. По обидва боки укладок вздовж бортів розмі-щені сидіння членів екіпажу. По правому борту в передній частині знаходиться сидіння оператора, в задній - навідника. По лівому борту встановлено сидіння оператора. У кормовій частині корпуса встанов-лені чотири паливних бака, механі-зм зупинки лотків і люк для подачі боєприпасів з бойового відділення. На кормовому листі корпусу встано-влені балки з шарнірами, на яких закріплена опорна плита САУ. На даху на поворотній платформі встановлена ​​артилерійська частина самохідної гармати. Гармата 2А37 має два положення - похідне й бойове. У похідному положенні опо-рна плита піднята вертикально і знаходиться за заднім кормовим листом. У бойовому - плита відки-дається назад за допомогою гідрав-лічної системи і впирається в грунт. Механізм заряджання і механі-зована укладка забезпечують авто-матизований цикл заряджання. Механізм заряджання напівавтома-тичний з ланцюговим транспор-тером і електроприводом. За допо-могою механізму заряджання, елементи пострілів переміщуються на лінію досилання. При стрільбі подача пострілів може здійсню-ватися не тільки через укладки боє-комплекту, але і з грунту. У бойо-вому положенні САУ, навідник зна-ходиться поза корпусом машини на поворотній платформі зліва від гармати у прицільних пристосува-нь. Для захисту від куль і осколків, робоче місце навідника обладнано броньованою амбразурою. У пере-дній частині машини на нижній час-тині лобового листа встановлений відвал для самообкопування. Тов-щина лобового листа складає 30мм.

Основним озброєнням є 152-мм гармата 2А37, що має максимальну скорострільність 5-6 пострілів на хвилину. Основними вузлами гар-мати 2А37 є: ствол, затвор, елек-трообладнання, досилач, противід-катні пристрої, верхній станок, ого-рожа, врівноважувач, поворотний і підйомний механізми. Ствол гарма-ти являє собою трубу-моноблок з'єднану з казенником муфтою, на дуловому зрізі труби закріплене дулове гальмо з ефективністю 53%. В казеннику розташований горизо-нтально-клиновий затвор з напів-автоматикою скалочного типу. Лан-цюговий досилач снаряда і заряду, призначений для полегшення робо-ти заряджаючого. Противідкатні пристрої складаються з гідравліч-ного гальма відкату і пневматич-ного накатника, заповненого азо-том. Підйомний і поворотний меха-нізми секторного типу, забезпечу-ють наведення гармати в діапазоні кутів від -4 до + 60° по вертикалі і від -15 до + 15° по горизонту. Пневматичний механізм врівнова-жувача служить для компенсації моменту неврівноваженості хитної частини гармати. Верхній верстат з гарматою встановлений на центра-льний штир в задній частині даху корпусу шасі 2С5. Відкидна опорна плита, розміщена в кормі корпусу, передає зусилля пострілу на грунт, забезпечуючи більшу стійкість САУ. Возимий боєкомплект самохідної гармати «Гіацинт-С» складає 30 пострілів.

В основній боєкомплект гармати 2А37 входять осколково-фугасні снаряди 3ОФ29 з максимальною дальністю стрільби в 28,5 км, а та-кож снаряди 3ОФ59 з поліпшеною аеродинамічною схемою і максима-льною дальністю стрільби 30,5 км. Крім звичайних типів боєприпасів, «Гіацинт-С» може вести вогонь спеціальними ядерними боєпри-пасами 10 типів потужністю від 0,1 до 2 кт у тротиловому еквіваленті. Додатково САУ 2С5 обладнана 7,62мм кулеметом ПКТ. Кулемет встановлений на башті командира, кути вертикального наведення ста-новлять від -6° до + 15°, а горизо-нтального - від 164° вліво до 8° вправо. Для особистої зброї розра-хунку передбачено п'ять кріплень під автомати АКМС, а також кріп-лення для сигнального пістолета. Для боротьби з бронетехнікою про-тивника в корпусі САУ є кріплення для протитанкового гранатомета РПГ-7В. У разі виникнення небез-пеки нападу з повітря, в САУ знахо-диться переносний зенітно-раке-тний комплекс 9К32М «Стріла-2М». До возимого боєкомплекту додат-кового озброєння входять: 1500 набоїв для кулемета, 1500 набоїв для автоматів, 20 ракет до сигна-льного пістолета, 5 гранат для протитанкового гранатомета і 2 ракети для переносного зенітно-ракетного комплексу. Для наведен-ня гармати, проведення розвідки місцевості вдень і вночі, а також для стрільби з кулемета, в кома-ндирській башті встановлено комбі-нований приціл ТКН-3А з проже-ктором ОУ-3ГК. Місце навідника обладнано артилерійським панора-мним прицілом ПГ-1М для стрільби з закритих вогневих позицій і при-цілом прямого наведення ОП-4М- 91А для ведення вогню по спосте-режуваних цілях. Місце механіка водія обладнано двома призмати-чними приладами спостереження ТНПО-160, а також приладом нічно-го бачення ТВН-2БМ для водіння в нічних умовах.

В 2С3 встановлений V-подібний 12-циліндровий чотиритактний дизе-льний двигун В-59 рідинного охоло-дження потужністю 520к.с. Крім ди-зельного палива, двигун має мож-ливість роботи на гасі марок ТС-1, Т-1 і Т-2.

Трансмісія механічна, двопотокова, з планетарним механізмом пово-роту. Має шість передніх і дві задніх передачі. Максимальна теоретична швидкість руху на шостій передній передачі становить 60 км/ч. На другий задній передачі забезпечу-ється швидкість руху до 14км/ч. Хо-дова частина 2С5 являє собою мо-дифіковане шасі СПТП СУ-100П і складається з шести пар обгумо-ваних опорних і чотирьох пар підт-римуючих катків. У задній частині машини перебувають керівні коле-са, в передній - ведучі. Гусениці складається з дрібних ланок з гумо-вометалевими шарнірами цівоч-ного зачеплення. Ширина кожного трака 484 мм при кроці 125 мм. Підвіска 2С5 - індивідуальна тор-сіонна. На першому та шостому опорних катках встановлені двос-торонні гідроамортизатори.

bottom of page