ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ

Історія:

У 1971 році на озброєння Радян-ської армії була прийнята 152-мм самохідна гаубиця «Акація», за своїми характеристиками приблиз-но відповідала аналогічним систе-мам країн НАТО, на озброєнні яких перебували в основному 155-мм самохідні гаубиці М109. У той же час західноєвропейські держави по-чали розробку нової САУ SP70 з балістикою буксируемой 155-мм гаубиці FH70. Балістичне рішення 155-мм гаубиці дозволяло забез-печити максимальну дальність стрі-льби ОФС до 24 км, а активно-реак-тивним снарядом - до 30 км. Подібні характеристики давали суттєву пе-ревагу перед радянськими артиле-рійськими дивізійними системами і дозволяли здійснювати доктрину «боротьби з другими ешелонами» по знищенню і придушення військ країн-учасниць Варшавського дого-вору ще до їх прибуття на передній край бойових дій.

Приблизно в один час з країнами НАТО в СРСР теж починаються ро-боти зі створення артилерійського озброєння наступного покоління. Так за результатами науково-дослі-дної роботи «Успіх-2» були визна-чені тенденції розвитку артиле-рійського озброєння західних країн і перелік робіт по створенню нових артилерійських систем для Радя-нської армії. У ході досліджень була виявлена ​​необхідність скорочення номенклатури калібрів артилерій-ських систем і необхідність уніфіка-ції з боєприпасів гаубиць і реакти-вних систем залпового вогню в дивізіоних, полкових і армійських ланках. З 1976 року в ЦКБ Ураль-ського заводу транспортного маши-нобудування під керівництвом Ю. В. Томашова починаються науково-дослідні роботи з визначення виг-ляду перспективної САУ дивізійної ланки, збройним знаряддям з баліс-тикою буксируємої 152-мм гаубиці (пізніше отримала найменування 2А65 Мста- «Б»), що розробляється в Волгоградському ОКБ-2 заводу «Барикади», під керівництвом Г. І. Сергєєва.

Нова самохідна артилерійська уста-новка проектувалася під позна-ченням «об'єкт 316». Одночасно з варіантом, які розробляються під керівництвом Ю. В. Томашова, в ЦКБ Уральського заводу транспо-ртного машинобудування невели-ким колективом під керівництвом Н. С. Тупіцина створювався альтер-нативний варіант з відкритою установкою знаряддя і повністю автоматизованим процесом заряд-жання, який отримав позначення «об'єкт 327». Компонування «об'єк-та 327» дозволяла істотно заоща-дити в масі вироби. У 1976 році був виготовлений перший прототип, однак для доведення розробленої САУ була необхідна тривала до-робка щодо усунення недоліків, що вважалося невиправданою тратою часу, тому в підсумку всі сили були кинуті на розробку варіанта під позначенням «об'єкт 316». Отри-мані опрацювання лягли в основу ОКР під найменуванням «Мста-С» (індекс ГРАУ - 2С19), офіційно розпочатої в 1980 році. «Мста-С» повинна була надійти на озброєння артилерійських полків танкових і мотострілкових дивізій для заміни 152-мм самохідних гаубиць 2С3 «Акація» .Головним розробником 2С19 був призначений Уральський завод транспортного машинобуду-вання, гаубиця 2А64 проектувалася в ОКБ-2. У 1983 році був вигото-влений перший макетний зразок, а в листопаді цього ж року було завершено виготовлення дослід-ного зразка, який протягом 1984 на Ржевському полігоні проходив вип-робування. Спочатку САУ 2С19 роз-роблялася на базі танка Т-72, ​​проте в ході випробувань були виявлені серйозні недоліки, серед яких була велике розгойдування при стрільбі. Для усунення зауважень було прий-нято рішення від бази танка Т-72 залишити геометрію корпусу, дви-гун, трансмісію і приводи керуван-ня. При цьому торсіони і катки ходо-вої частини САУ були замінені на нові, розроблені на базі застосо-вуваних у танку Т-80. Після усунен-ня зауважень до 1986 року були виготовлені 6 самохідних гаубиць 2С19. Виготовлені САУ були відпра-влені на державні, а потім на військові випробування. Після заве-ршення військових випробувань і доробок виявлених недоліків в 1989 році самохідна гаубиця 2С19 «Мста-С» була прийнята на озбро-єння Радянської арміі. Серійное ви-робництво САУ 2С19 було розго-рнуто в 1988 році (тобто до офіцій-ного прийняття на озброєння). Так як виробничі потужності Уральсь-кого заводу транспортного маши-нобудування перебували на реко-нструкції, виготовлення САУ було перенесено на спеціально побудо-ваний під виробництво 2С19 завод в місті Стерлитамаке, де і здійсню-валося до розпаду СРСР.