ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ

Історія:

У 1965 році на базі Львівського по-лігону радянськими військами було проведено масштабні навчання із застосуванням артилерійських уст-ановок часів Великої Вітчизняної війни. Результати навчань показа-ли невідповідність наявних на озб-роєнні самохідних артилерійських установок вимогам сучасного бою. З метою ліквідації відставання ра-дянської самохідної артилерії від артилерії країн НАТО в 1967 році виходить постанова ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР № 609-201 від 4 липня. Відповідно до цієї постанови була офіційно почата розробка нової 122-мм самохідної гаубиці для сухопутних військ Радянської армії.

Попередньо ВНДІ-100 виконав нау-ководослідну роботу з визначення вигляду і базових характеристик нової САУ. В ході досліджень були опрацьовані три варіанти САУ. Пер-ший - на базі шасі «Об'єкту 124» (в свою чергу, створеного на базі СУ-100П), другий - на базі багато-цільового транспортера-тягача МТ-ЛБ, третій варіант на базі бойової машини піхоти БМП-1. У всіх ва-ріантах основним озброєнням була 122-мм гаубиця з балістикою Д-30. За результатами робіт було з'ясо-вано, що шасі «Об'єкту 124» володіє надлишковою вантажопідйомністю і масою, до того ж САУ позбудеться можливості форсувати водні пере-шкоди уплав. Шасі МТ-ЛБ володіло недостатньою стійкістю при стріль-бі і не мало необхідного рівня допу-стимих навантажень на ходову ча-стину машини. Найбільш оптима-льним було шасі бойової машини піхоти БМП-1, проте П. П. Ісаков домігся заборони на використання БМП-1 в якості базового шасі. Тому використовувати в якості базового було вирішено подовжену і модифі-ковану базу багатоцільового транс-портера-тягача МТ-ЛБ. Отримані опрацювання лягли в основу ОКР під найменуванням «Гвоздика» (ін-декс ГРАУ - 2С1). «Гвоздика» повин-на була надійти на озброєння арти-лерійських дивізіонів мотострілко-вих полків для заміни 122-мм гау-биць М-30 і Д-30. Головним розро-бником 2С1 був призначений Харкі-вський тракторний завод імені Серго Орджонікідзе, гаубиця 2А31 (внутрішньо заводське позначення Д-32) проектувалася в ОКБ-9. У сер-пні 1969 року перші чотири досвід-чені САУ 2С1 надійшли на полігонні випробування. Випробування вия-вили високу загазованість бойо-вого відділення. Одночасно, анало-гічна ситуація складалася і з 152-мм дивізійної самохідних гаубиць 2С3. У той же час для обох самохідних артилерійських установок були опрацьовані картузного варіанти гаубиць. На базі 2А31 була розро-блена 122-мм гаубиця Д-16 з кар-тузного заряджанням. Замість кли-нового затвора, ланцюгового доси-лателя і зарядів в гільзі в Д-16 застосовувався поршневий затвор, пневматичний досилатель і карту-зні заряди. Проте випробування по-казали, що недоліки у нової гаубиці Д-16 аналогічні, так як вогневість пострілів залишилася тією ж, при цьому збереглася та ж кучність і дальність стрільби. Крім того, було виявлено незручність при роботі з пеналами зарядів, а також конст-руктивні недоліки пневматичного досилателя, в результаті чого, ско-рострільність залишалася на рівні базового знаряддя. Подальше вдос-коналення конструкції Д-16 приз-вело до створення модернізованого зразка під індексом Д-16М, який по-казав зростання дальності стрільби осколково-фугасні снаряди до18км.

У 1971 році 3 ЦНДІ в рамках НДР «Розвиток» розглянув і провів ана-ліз результатів робіт з картузного варіантам 122-мм і 152-мм гауби-ць. Незважаючи на отримані пока-зники, 3 ЦНДІ дав висновок про не-доцільність ведення подальших ро-звідок по картузного варіанту гау-биці 2А31. Основною причиною стала відсутність на той момент технічного рішення, що дозволяв створити і ввести в експлуатацію надійні і безпечні заряди в жорст-кому картузі. Науково-технічний за-діл по проведе-ним дослідженням було рекомендовано використову-вати при створенні нових 122-мм осколково-фугасних снарядів з по-ліпшеною аероди-намічній фор-мою. Проблема ж загазованості бо-йового відділення САУ 2С1 була вирішена іншим способом, а саме, застосуванням більш потужного ежектора і гільз з поліпшеною обту-рацією. У 1970 році постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР № 770-249 від 14 вересня, після доопрацю-вань, самохідна артилерійська уста-новка 2С1 «Гвоздика» була прий-нята на озброєння Радянської армії. У 1972 році пройшла державні вип-робування і була прийнята на озб-роєння парашутна платформа 4П- 134, яка мала польотну масою з ва-нтажем до 20,5 т. На цій платформі за допомогою п'ятикупольної пара-шутної системи ПС-9404-63Р плану-валося здійснювати десантування самохідних гаубиць 2С1.