ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ

Історія:

Доведення Т-64 було довгим і не простим. Танк був досить складний в експлуатації, і по початку, перехід на нього здійснювався дуже боліс-но. Конструктори, продовжували вдосконалення Т-64, спрямоване на підвищення надійності двигуна і збільшення його потужності, однак це вимагало часу. Крім того, країні був необхідний «мобілізаційний» танк на воєнний період. Спеціально створене для танка Т-64 дизельне виробництво Харківського заводу імені Малишева володіло достат-ньою потужністю для забезпечення двигунами серійного випуску бойо-вих машин на трьох заводах - Хар-ківському, Кіровському і Уралвагон-заводі, але тільки в мирний час. У разі різкого збільшення випуску та-нків в передвоєнний і воєнний пе-ріоди харків'яни могли постачати двигуни в кращому випадку в Ленін-град, а уралвагонзавду довелося б ставити на танки інший дизель.

Тому, керівництво галузі дало кома-нду підготувати додатковий варіант перспективного танка з чотиритак-тним V-подібним дизелем В-45, який був добре освоєний промисло-вістю і був значно простіше і на той момент дешевше у виготовленні.

Роботи з проектування резервного варіанту МТО з челябінським двигу-ном В-45 для танка Т-64 були роз-початі КБ Морозова ще в 1961 році. У 1966 - 1967 роках три досвідчених танка об'єкт 436 на базі танка Т-64 пройшли всебічні випробування. За результатами випробувань танків «об'єкт 436» МТО з двигуном В-45 було вдосконалено і встановлено на досвідчений танк «об'єкт 438» на базі танка Т-64А.

Наказами міністра оборонної про-мисловості № 594 від 12.09.67 р та № 623 від 28.09.67 р КБ Морозова пропонувалося випустити конструк-торську документацію для виготов-лення дослідного зразка танка «об'єкт 439» (на базі Т-64А) і вигото-вити і випробувати чотири зразки танка. Документація була готова в 1968 році, в 1969 році відповідно до наказу були виготовлені і випробу-вані чотири дослідні зразки танка «об'єкт 439» з новим МТО. Зразки успішно пройшли випробування і показали, що варіант танка Т-64А з резервним двигуном В-45 за хара-ктеристиками рухливості повністю відповідає основному варіанту.

Тим не менш, серійне виробництво "Об'єкту 439" в Нижньому Тагілі так і не був розпочато. Виробляти Хар-ківський танк, в Нижньому Тагілі не збиралися. Свою роль грала і осо-биста неприязнь Карцева до Моро-зова, про це пише у своїй книзі «ТАНКИ (спогади і роздуми)» Ю. П. Костенко.

Тому в КБ № 520 вирішили викори-стовувати конструкції ходової та МТО їх «об'єкта 167», створеного на основі робіт з перспективного сере-днього танка (на відміну від новато-рського Харківського "Об'єкту 432", Тагільський танк являв собою, по суті модернізований Т-62 з новою ходовою ). Механізм заряджання (МЗ) встановлений на Т-64 був за-мінений автоматом (АЗ) заряджан-ня власної розробки, відпрацьова-ного для установки на проект моде-рнізованого Т-62.

Для танка були прийняті Харківські напрацювання по корпусу і вежі ви-користовувані на Т-64. Після відпо-відних доопрацювань і випробувань 7 серпня 1973 постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР на озброєння був прийнятий танк "об'єкт 172м" виробництво якого почалося на "Уралвагонзаводі" № 183 під мар-кою Т-72, ​​від Т-64 на ньому збере-глися змінені компактні бортові ко-робки передач і комплекс озброєн-ня, хоча ні те ні інше не було взає-мозаміне з Т-64. Гусениці Т-72 були уніфіковані з танками Т-55 і Т-62. У 1973 році була випущена настанов-на партія з 30 машин. У 1974 р по-чалося серійне виробництво танка, що отримав назву "Урал".

Таким чином, при активній підтри-мці у верхах, в тому числі і близь-кого до Брежнєва маршала Гречка на озброєння в СРСР був прийнятий другий тип основного танка, який мав незначну ступінь уніфікації (створюється враження, що цьому питанню взагалі не приділили ува-гу, навіть бортові коробки передач БКП, схожої конструкції не взаємо-замінні) з Т-64А. Тобто, по суті, танк Т-72 являв собою не розвиток Т-64, а його повну переробку на основі власних розробок (АЗ, ходова час-тина, МТО) які йшли паралельно Харківським. Це відбулося, в розріз з постановами Радянського уряду.

З точки зору закладених конструк-тивних рішень по МТО танк Т-72 в порівнянні з танком Т-64А був кро-ком назад. Для з'єднання коробок передач з двигуном довелося засто-сувати вертикальний редуктор, що віддалено нагадує відому "гітару" танків першого післявоєнного поко-ління. Коробки передач з'єднані між собою поперечним валом. А привід вентилятора системи охолодження здійснюється від редуктора через карданний вал. Через наявність ве-нтилятора кормова частина кор-пусу Т-72 трохи довший, ніж у Т-64А, а кормовий броньовий лист має зворотний нахил. Конструкція системи охолодження не дозволяє ізолювати радіатори від моторно-трансмісійного відділення. В резу-льтаті чого подолання водних пере-шкод по дну можна здійснювати ті-льки після герметизації даху МТО, що обмежує час руху під водою че-рез небезпеку перегріву двигуна.

З точки зору військової потужності, системи управління вогнем і броне-захисту танк Т-72, ​​по суті, був погір-шеної версією 64-ки. Конструктори створили Т-72 як спочатку дешевий мобілізаційний танк, який, швидше був розвитком Т-62 і «Об'єкту 167», ніж серії Т-64. Всі новинки в області систем управління вогнем і комбі-нованого захисту першим ділом ре-алізовувалися на Т-64 і на Т-80, який був уніфікований Т-64 по ком-плексу озброєння і управління вог-нем. Т-72 мав єдину перевагу - ни-зьку ціну, обумовлену, насамперед його масовістю.