Ан-70

:Особливості

Ан-70 — вільнонесучий моноплан суцільнометалевої конструкції з верхнім розташуванням крила. Планер виготовлений ізполімер-них композиційних матеріалів (близько 25%) та алюмінієвих і алюмінієво-літієвих сплавів.

Крило — помірної стріловидності і великого подовження. Передкрил-ки, закрилки, елерони, інтерцепто-ри й хвостове оперення вигото-влені з полімерних композиційних матеріалів.

Шасі Ан-70 — трьохопорне, з двома головними і одною перед-ньою опорами. При польоті усі три опори прибираються, основні — у гондоли обабіч фюзеляжу, а пере-дня — у відсік під кабіною екіпажу. Передня опора шасі двоколісна, а основні — шестиколісні.

Силова установка складається з 4 гвинтовентиляторних двигунів Д-27 потужністю 13880 к.с. Кожен двигун оснащений двома співвісни-ми восьмилопатевими гвинтовен-тиляторами СВ-27 діаметром 4,5м.

Всі радіо- та електросистеми літа-ка об'єднані в єдиний цифровий комплекс, який відповідає міжна-родному стандарту MIL/STD-1553В. Інформація від комплексу подає-ться на 6 дисплеїв та два індика-тори СКІ-77 на лобовому склі. Ком-плекс пілотажно-навігаційного обладнання літака має інерційну навігаційну систему на лазерних гіроскопах і приймач супутникової навігації NAVSTAR. Ан-70 оснаще-ний бортовою інформаційною системою БАСК-70. Після призе-млення система збирає інфор-мацію з близько 8000 датчиків і видає інформацію про стан літака та, при потребі, вказує методи усунення несправностей і перелік необхідних запчастин. Основу оборонного комплексу Ан-70 скла-дає система радіоелектронної бо-ротьби Л-150 «Пастель».

Вантажна кабіна літака обладнана 4-ма електротельферами і 2-ма лебідками.Загальна вантажопідйо-мність тельферів — 12 тон.

Історія:

Розробка нового середньо-магіс-трального військово-транспорт-ного літака на заміну Ан-12 розпо-чалась ще в кінці 1970-х років. Проте, через неясність вимог до літака, технічне завдання було погоджене аж у 1987 році. Розробка велась під керівництвом Олега Богданова й Петра Балабуева. В червні 1993 року прем'єр-мініс-три України (Л. Кучма) та Росії (В. Черномирдін) підписали угоду про спільну розробку й виробництво літака Ан-70. Виготовлення пер-шого прототипу завершилось у січні 1994 року.Перший політ Ан-70, пілотований екіпажем С. В. Максимова, здійснив 16 грудня 1994 року з аеродрому Київського авіаза-воду в Святошині.

У грудні 1996 року виготовлено другий прототип. Спочатку його планувалось використовувати для статичних випробовувань, але через катастрофу першого прото-типу його задіяли для льотних випробовувань. Свій перший політ другий прототип здійснив 24 квіт-ня 1997 року.

У 1999 році розпочались спільні державні і сертифікаційні випробо-вування. За їх планом літак мав пройти випробовування в умовах низької температури. Для цього літак був направлений до Якутську із плановою посадкою в Омську. 27 січня 2001 року при зльоті з Омсь-кого аеропорту на літаку відмовив третій двигун, а через 20-30 секунд — ще й перший. На цей момент літак уже відірвався від землі і вилетів за межі злітно-поса-дкової смуги(ЗПС). Екіпаж вирішив посадити літак у полі, відразу ж після ЗПС, без випуску шасі. У результаті катастрофи лише 4 із 33 людей, які перебували на борту, отримали поранення, двох із них направили у лікарню Омська. Літак отримав значні пошкодження: велика тріщина у фюзеляжі за цен-тропланом, пошкодження нижньої частини фюзеляжу, пошкодження консолей крила і вентиляторів дви-гуна.

Згідно з результатами розслідуван-ня причиною аварії стала відмова третього двигуна літака.

Роботи з модернізації бортового устаткування й силової установки Ан-70 були розпочаті «Антоновим» у серпні 2010 р. У процесі модер-нізації на Ан-70 були замінені гвин-товентилятори СВ-27 двигунів Д-27 на вдосконалені, зі збільшеною на 300 мм відстанню між переднім і заднім рядами гвинтів. Завдяки цьому знижений рівень шуму й поліпшені характеристики гвинто-вентилятора. Дороблена констру-кція двигуна Д-27, дещо змінилися обводи мотогондол. Крім того, зас-тосована модифікована система керування двигуном і гвинтовенти-лятором, а допоміжна силова уста-новка ТА-12-60 замінена на нову, ТА 18-200-70, здатну працювати в розширеному діапазоні умов експ-луатації.

Значній модернізації піддалося бортове радіоелектронне облад-нання літака, що пов'язане з пере-веденням його на сучасну елеме-нтну базу й необхідністю виконання нових завдань згідно з уточненими вимогами замовника. У кабіні екіпажу замість індикаторів телеві-зійного типу (на електронно-променевих трубках) встановлено шість кольорових багатофункціо-нальних рідкокристалічних дисп-леїв. Застосований сучасний циф-ровий навігаційно-пілотажний ком-плекс «Купол-III», а під носовою частиною фюзеляжу з'явилася оглядово-пілотажна оптико-елект-ронна система з телевізійними й тепловізійним каналами.

Електродистанційна система керу-вання літаком зберегла колишню архітектуру, але виконується тепер на новій елементній базі. При цьо-му математичні моделі та алгори-тми, закладені в систему керування літаком і його складовми части-нами, не змінилися. Це забезпе-чило успадкування раніше викона-них етапів випробувань і гарантію зарахування отриманих результа-тів.

Модернізація бортового устатку-вання, за словами Дмитра Ківи. дозволила знизити масу порож-нього літака приблизно на 500 кг.

11 квітня 2014 року завершилися державні випробовування і літак був рекомендований для прийняття на озброєння МОУ.

19 січня 2015 р. — міністр оборони України генерал-полковник Степан Полторак підписав наказ про прийняття транспортних літаків типу АН-70 на озброєння військово-повітряних сил України.