ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ

Історія:

У 1950-х роках було прийнято рі-шення зробити московську систему протиповітряної оборони мобіль-ного.

До кінця 1960-х років досвід вико-ристання ЗРК у бойових діях у В'єтнамі і на Близькому Сході вия-вив необхідність створення мобі-льного комплексу з малим часом перехіду з похідного та чергового положення в бойове (і назад). Це було викликано необхідністю відхо-ду з вогневої позиції після стріля-нини до підльоту ударної авіаційної групи противника. Так, наприклад, нормативний час згортання ком-плексу С-125 - 1 година 20 хвилин , було доведено до 20-25 хвилин. Таке скорочення нормативу дося-галося удосконаленнями конструк-ції ЗРК, тренуваннями, злагоджені-стю бойових розрахунків, однак прискорене згортання призводило до втрат кабельного господарства, на згортання якого часу не зали-шалося.

Конструкторські роботи над новою зенітної ракетної системою С-300 почалися в 1969 році за постано-вою Ради міністрів СРСР. Було передбачено створення для ППО сухопутних військ, ППО кораблів ВМФ і Військ ППО країни трьох систем:С-300В(«Військова»), С-300Ф («Флотська»)іС-300П («ППО країни»).

Для використання в С-300П під ке-рівництвом В. С. Бурцева була розроблена серія керуючих ЕОМ (Цифровий Обчислювальний Ком-плекс - ЦВК) 5Е26. Спочатку в серію входили тільки дві ЕОМ - 5Е261 і 5Е262. З появою нової елементної бази в середині 1980-х для системи С-300П були розроблені програмно-сумісні з першими моделями серії ЕОМ 5Е265 і 5Е266, які стали найбільш масово випускатись, всього було випущено близько 1,5 тис. З 1988 року для бойових засобів ЗРС С-300 став вироблятися ЦВК 40У6 - модифікація 5Е26 з підвищеним (3,5 млн оп. / С) швидкодією і додатковим резерву-ванням апаратури.

Головний розробник систем - ЦКБ «Алмаз», що мало до середини 1960-х років досвід створення ракетних систем ППО і ПРО, в ко-операції з КБ «Факел» вело проектні роботи зі створення єдиного комп-лексу середньої дальності для Сухо-путних Військ, Військ ППО країни і ВМФ з уніфікованої ракетою.

ЦКБ «Алмаз» зіткнулося зі значними складнощами по забезпеченню створення комплексів з єдиній стру-ктурі. На відміну від комплексів ППО і ВМФ, які повинні були застосову-ватися з використанням розвине-ної системи радіолокаційної розвід-ки, оповіщення та цілевказівки, комплекс ППО Сухопутних військ повинен був, як правило, працю-вати у відриві від інших засобів. Ставала очевидною доцільність ро-зробки сухопутного варіанту комп-лексу (майбутнього С-300В) іншою організацією і без істотної уніфіка-ції з комплексами ППО і ВМФ. Робота зі створення комплексу була передана НДІ-20 (НВО «Антей»), яке до того часу мало досвід створення армійських ЗРК.

У той же час такі особливі морські умови, як специфіка відображення радіолокаційного сигналу від пове-рхні моря, хитавиця, водяні бризки, а також необхідність забезпечення зв'язку і сумісності з загальнокора-бельними комплексами і система-ми, призвели до того, що головною організацією по корабельному ком-плексу (С-300Ф ) був визначений ВНДІ РЕ (колишній НДІ-10).

У підсумку частково уніфікованими виявилися тільки радіолокатори виявлення систем С-300П (5Н84) і С-300В (9С15), а також ракети ком-плексів військ ППО і флоту.

Важливим якістю всіх комплексів сімейства С-300 є здатність працю-вати в різних поєднаннях всередині однієї модифікації і всередині одно-го комплексу, між модифікаціями (обмежено), а також через різні мобільні вищестоящі командні пун-кти вибудовуватися в батареї з будь-якого: складу, кількості, моди-фікацій, місця розташування і так далі в тому числі з використанням інших комплексів ППО в єдину для всіх батарею. Радар підсвітки і наведення в складі дивізіону ЗРК сімейства П має сектор 60 градусів для С-300П, для ПТ та ПС і нас-тупних 90 градусів.

Одним із стандартних режимів бойової роботи є наступний етап, ракети наводяться (зокрема) РПН 5Н63 або морським радаром 3Р41 «Хвиля» з використанням активно-го радіолокатора підсвітки і наве-дення. РПН 5Н63 може мати шість цільових і дванадцять ракетних ка-налів, тобто одночасно може обс-трілювати шість цілей, наводячи на кожну до двох ракет. Можуть бути успішно обстріляні цілі, що летять зі швидкістю до 4 швидкостей звуку (С-300ПТ, ПС), а також до 8,5 швид-костей звуку для пізніших моди-фікацій (С-300пм / С-300ПМУ-1). Мінімальний інтервал між запуска-ми ракет становить 3 секунди. Ко-мандний пункт дивізіону здатний управляти до 12 пусковими устано-вками одночасно. Подібна послідо-вність, оглядовий радар - КП - ЗРК - РПН застосовується і в С-300В.

С-300 має серйозні можливості щодо адаптації до помеховой об-становці і придушення «відвідних перешкод». Застосовуються переш-кодостійкі лінії зв'язку з автома-тичною перебудовою частот, є режими «колективної» роботи, дані, отримані з різних РЛС, стікаються на єдиний командний пункт. КП, узагальнюючи уривчасті відомості з декількох радарів, постійно має повну картину того, що відбуває-ться. А також може виводити елементи системи з бою і вводити нові так, щоб обмежити можли-вості супротивника піти по даль-ності від вогню або придушити вог-нем (оскільки нововведений еле-мент ближче і на іншому напрямку, а протиракети вже витрачені на виведений елемент, в який буде до того ж дуже важко потрапити, оскі-льки він може і * виїхати * (зокрема, для С-300В, ПС просто опустити / скласти вишку РПН і тим самим опинитися за укриттям (горою / лі-сом / будівлею)) та  опинитися не-досяжним по дальності (з попра-вкою на те, що він і так був недося-жним, але для завершення перехо-плення використовується вже бли-жчий елемент з метою обману перешкод (як пасивного, так і активного наведення))). Можлива робота в режимі триангуляції - одночасного підсвічування цілі дво-ма радарами; знаючи точну відс-тань (базу) між РЛС і кути / азимути, під якими вони спостерігають цілі, можна побудувати трикутник, в основі якого - база, в вершині - засіченя цілі. Через мить комп'ютер точно визначить координати цілі, наприклад, місцезнаходження по-становника перешкод. Можливо (сімейство С-300В) одночасно акти-вне і пасивне виявлення в станда-ртному режимі. Опціонально надає-ться універсальна вишка 40В6М або 40В6МД висотою до 39 метрів. Це дозволяє виявляти, засто-совуючи низьковисотний виявляч 76Н6, мета з ЕПР 0,02 м.кв та висо-тою польоту 500 м на дальності 90км з вишкою можна застосо-вувати більшість РЛС С-300 (сіме-йства П),наприклад, низковисотний виявляч 5Н66М або оглядову РЛС 96Л6Е. Таке обладнання є унікаль-ним і дозволяє радару 36Д6 вия-вити мету на висоті 60 м на даль-ності 40 км проти 27 км без вишки. Це скорочує можливості атакуючої сторони, оскільки і швидкість і дальність на малих висотах істотно скорочуються щодо навіть середніх висот (зокрема, за аналітичними даними дальність пуску протира-діолокацій ракети Х-58 на малих висотах становить 36 км і 120 км при пуску з висоти 10 км, макси-мальна дальність в 160 км дося-гається з висоти 15 км).