top of page

Су-27

                  Су -27

Багатоцільовий винищувач Су-27 призначений для завоювання панування у повітрі, підтримки дій сухопутних військ на полі бою та знищення наземних і морських цілей.

Тактико-технічні характеристики:

Екіпаж -1,2 чол.

Крейсерська швидкість -1960 км/г.

Максимальна швидкість (МШ) -2500 км/г.

МШ біля землі - 1400 км/г.

МШ на висоті - 2500 км/г.

Бойовий радіус - 1500 км.

Дальність польоту - 3900 км.

Практична стеля - 18 500 м.

Бойова стеля - 22 000 м.

Швидкопідйомність - 285–300 м/с.

Мак. злітна вага — 30,5 т.

Практична стеля — 18500 м.

Швидкість — 2430 км/год.

Бойове навантаження — 8 т.

Тактичний радіус дії 1800 км.

Розміри:

Довжина - 21,9 м.

Висота - 5,9 м.

Розмах крил - 14,7 м.

Площа крил - 62 м².

Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд - 42 °.

Шасі - трьох опорне.

Маса:

Порожній - 16 380 кг.

Споряджений - 23 000 кг.

Максимальна злітна - 33 000 кг.

Силова установка:

Двигун - 2 х АЛ-31Ф .

Тяга (потужність) - 2 x 7600 кгс.

Тяга форсажна - 2 x 12500 кгс.

Озброєння:

  • КАР:

  • 6хР-27Р.

  • 4хР-73АБ калібром до 500 кг загальною масою до 6000 кг.

  • Гармата - ГШ-301.

 

Кількість - 45шт.

:Особливості

Винищувач Су-27 - дводвигуновий моноплан з двокільцевимю підпо-рою з трапецієподібним в плані крилом помірної стріловидністю по передній кромці, з розвине-ними кореневими напливами. Корпус винищувача суцільно мета-левий. Широко застосовані тита-нові сплави. Композиційні мате-ріали використовуються обмеже-но. Літак має інтегральну компоновку, крило плавно сполу-чається з фюзеляжем. Фюзеляж винищувача Су-27 складається з головної, середньої і хвостової частин. У головній частині роз-міщені РЛС та інші системи при-цільно-навігаційного комплексу, кабіна льотчика, ніша носової опори шасі. У герметизированной кабіні розміщено катапультное крісло К-36 ДМ класу «нуль-нуль», кабіна закрита каплеподібним ліхтарем з відкривається вгору-назад рухомим сегментом; на двомісних літаках члени екіпажу розташовані тандемом. Середня частина фюзеляжу включає цен-троплан крила, в ній розташовані паливні баки, на верхній поверхні встановлений відхиляється вгору повітряне гальмо великої площі. Хвостова частина включає дві роз-несені від поздовжньої осі планера гондоли двигунів і центральну ба-лку з паливним баком, відсіком устаткування і відсіком гальмівних парашутів.

Крило трилонжероної кесонної конструкції, кут стріловидності по передній кромці становить 42 гра-дуси, кут негативного поперечного V 2,5 градуса. Механізація крила складається з флаперонів, що виконують функції закрилків і еле-ронів, і адаптивних відхилюваний двосекційних кутів крила. Хвосто-ве оперення винищувача Су-27 включає диференційно відхиляє-ться стабілізатор і два кіля з кермом напрямку. Шасі забирає-ться триопірне з одноколісному стійками. Всі опори прибираються поворотом вперед по польоту, носова - у фюзеляж, основні - в центроплан. Силова установка Су-27 складається з двох турбо-реактивних двоконтурних двигунів з форсажною камерою АЛ-31Ф з максимальною тягою 7770 кгс, а на режимі «форсаж» -12500 кгс. Загальна ємність п'яти паливних баків 12000 л (маса палива скла-дає 9400 кг). Завдяки великому за-пасу палива Су-27 володіє солід-ним бойовим радіусом для вини-щувача: 1400 км, при цьому даль-ність польоту складає 3900 км. Можливість підвіски зовнішніх баків не передбачена, але при такому запасі палива вона не дуже потрібна. На винищувачі Су-27 встановлена ​​електродистанційна система управління з чотири-кратним резервуванням в каналі тангажу і триразовим резерву-ванням в каналах крену і курсу, що забезпечує нормальне пілотуван-ня при статичної нестійкості в повздовжньому каналі до 5% і автоматичне відхилення кутів крила залежно від режиму польо-ту. Приладове обладнання кабіни Су-27 виконано на основі анало-гових приладів з урахуванням вимог ергономіки. Приладове обладнання Су-27 останніх моди-фікацій виконано за принципом «скляної кабіни» з використанням кольорових дисплеїв. Органи упра-вління традиційні: РУС і РУДи. До складу цільового устаткування входить радіолокаційний приціль-ний комплекс РЛПК-27 «Меч» на основі РЛС Н-007 з дальністю виявлення в передній півсфері цілі типу «винищувач» 80-100 км,; РЛС здатна супроводжувати одно-часно до 10 цілей, в тому числі на тлі земної поверхні, і забезпе-чувати поразка однієї з них. РЛПК-27 доповнено оптико-електронної прицільної системою ОЕПС-27 на основі оптико-локацій-ної станції ОЛС-2, що включає теплопеленгатор і лазерний дале-комір, датчики ОЛС-27 розміщені під прозорим сферичному обтіч-ником, встановленим перед ко-зирком ліхтаря кабіни. Пілотажно-навігаційний комплекс ПНК-10 забезпечує пілотування літака вдень і вночі в простих і складних метеоумовах. Основними елемен-тами комплексу є інерційна курсовертикаль і радіосистема ближньої навігації. Винищувач Су-27 оснащений усіма необхідни-ми общесамолетнимі системами, апаратурою радіоелектронної бо-ротьби. Винищувач Су-27 озброє-ний вбудованої 30-мм гарматою ГШ-301 з боєкомплектом 150 снарядів. Кероване озброєння початкового варіанту Су-27 обме-жено УР «повітря - повітря» Р-27 Р / Т / ЕР / ЕТ і високоманевреними УР ближнього бою Р-73. Винищу-вач оснащений десятьма вузлами підвіски - два під центропланом між гондолами двигунів (УР Р-27), по одному під повітрозабірниками (Р-27), по три під кожною консоллю крила (внутрішні - Р-27, два зовнішніх - Р-73). Спочатку передбачалося озброєння Су-27 звичайними бомбами і некерова-ними ракетами, але обладнання, що дозволяє застосовувати таке озброєння, демонтовано згідно з умовами договору про скорочення наступальних озброєнь в Європі. Асортимент озброєння експорт-них модифікацій Су-27 і варіанту Су-27СМ розширений за рахунок керованої зброї класу «повітря-поверхня». Максимальне бойове навантаження Су-27 - 6000 кг.

Історія:

На літаках подібної компоновки фюзеляж, як такої, відсутня. Підйомну силу створює не тільки крило, а й корпус. За рахунок цього вдалося збільшити внутрішні обсяги планера, розмістивши в них паливні баки великої місткості та електронне обладнання. Т-10 спочатку проектувався як статично нестійкий в каналі тангажу літак. Стійкість забезпечувала електроди-станційна систе-ма управління. ОКБ Сухого вперше в світі встановила ЕДСУ на далекому ракетоносців Т-4, ця система в доопрацьованому вигляді перейшла на майбутній Су-27. Офіційно ВПС СРСР сфор-мулювали вимоги до ПФІ (Перс-пективний Фронтовий Винищувач) в 1971 році; за основу взяли хара-ктеристики американського F-15, збільшивши їх на 10%. У цей період ВПС США перейшли до концепції парку з винищувачів двох типів: важких (F-15) і легких (F-16). Аналогічним чином вчини-ли й у Радянському Союзі. Моде-лювання показало оптимальність формування в 1980-і роки вини-щувального парку ВПС з 1/3 важких (ТПФІ) і 2/3 легень (ЛПФІ) літаків. Влітку 1972 року була схва-лена повномасштабна розробка ТПФІ і ЛПФІ. Першим головним конструк-тором по темі Т-10 став Н.С. Черня-ков, проектування велося брига-дою Л.І. Бондаренко.

В ході проектування конструктори зіткнулися з незвичайною проб-лемою - в СРСР розрахункової по-льотної масою вважалася маса літака з 80% заправкою, але по ємності баків Т-10 вийшов набагато ближче до фронтовому бомбарду-вальнику, ніж до винищувача. Відмова від «зайвого» палива дозволяла знизити масу і задовіль-нити вимоги замовника на шкоду ефективності бойового застосуван-ня. Розробникам і замовникам вдалося знайти компромісне рішен-ня - розділили вимоги до Т-10 на дві частини: з основним варіантом заправки (приблизно 5,5 т гасу) і з повною заправкою (близько 9 т) при зниженні вимог до макси-мального експлуатаційного пере-вантаження. В результаті дальність польоту Су-27 з пов-ною заправкою перевищує дальність польоту більшості винищувачів з підвісними паливними баками.

Ескізне проектування завершили в 1975 році, а в 197б-му вийшла постанова РМ СРСР про проек-тування літака Су-27. З лютого 1976 головним конструктором Су-27 став М.П. Симонов. Перший політ на Т-10-1 виконав 20 травня 1977 BC Ільюшин. У 1978 році в Комсомольську на Амурі почалася збірка літаків установчої партії. Літак по ряду параметрів не задо-вільняв технічним завданням, але цілком міг бути запущений в серійне виробництво. Головним противником серії став М.П. Симонов. Де-факто належало спроектувати винищувач заново. Без рішучої підтримки міністра авіапрому І.С. Силаєва Су-27 (Т-10С) в його відомому всьому світу зовнішності навряд чи відбувся б - надто багато часу і грошей пішло на проектування та будівництво перших Т-10. Перший Т-1 ОС (Т10-7) підняв в повітря з аеродрому ЛІІ в Жуковському 20 квітня 1981 BC Ільюшин. Державні випробування Су-27 завершилися в 1985 році, серійне виробництво почалося раніше - в 1982-му.

bottom of page