Ан-24В
Ан-24В
Легкий військово транспортний турбогвинтовий літак.
Характеристика:
Розмах крила - 29,20 м.
Максимальна швидкість - 540 км/год. Крейсерська швидкість - 420 км/год. Практична дальність - 990 км.
Перегінна дальність - 2820 км.
рактична висота польоту - 9100.
Довжина розгону - 500.
Довжина пробігу - 500 м.
Висота - 8,32.
Площа крила - 74,98 м².
Профіль крила - трапецієвидне.
Вага:
-
Маса спорядженого - 13750 кг.
-
Нормальна злітна маса - 18000 кг.
-
Максимальназлітна маса - 19200кг.
-
Маса палива у внутрішніх баках - 3950 л.
Силова установка:
2× Турбогвинтовий АІ-24.
Потужність двигунів - 2×2550 к.с.(2×1875 кВт).
Повітряний гвинт - АВ-72Т.
Діаметр гвинта - 3,9 м.
Екіпаж, чоловік - 3-6.
Кількість - 6шт.
Історія:
У другій половині 1950-х рр. в Радя-нському Союзі почалися роботи над першими літаками для місцевих повітряних ліній з газотурбінними двигунами. Інтерес до машин цього класу проявляло і Міністерство обо-рони, який потребував в легкому військово-транспортному літаку но-вого покоління.
У липні 1961 літак пред'явили на спільні Держвипробування (брали участь представники ОКБ і ВПС). Польоти проходили з 17 вересня 1962 по 12 липня 1963 р в районі підмосковного аеродрому Чкалов-ська. Їх виконував екіпаж ГК НДІ ВПС на чолі з подп-ком В.С.Елісеє-вим за участю провідного інженера В.А.Анісімова, який потім довгі роки займався в інституті вантажними літаками цього сімейства. У своєму висновку військові випробувачі вказали, що Ан-24Т практично від-повідає вимогам ВПС і придатний для прийняття на озброєння. Однак перший заступник командувача ВТА Герой Радянського Союзу гене-рал-л-т І.А.Тараненко висловив іншу думку. Він вважав, що Ан-24Т не відповідає завданням, покладе-ним на легкі ВТЛ в сучасних умовах за наступними причинами: 1)Не забезпечується парашутне десанту-вання дрібних вантажів і техніки. 2)Не має достатньої перегоночної дальності (1890 км) і малий прак-тичний радіус десантувань (180-225 км на висотах 1000 і 6000 м, відповідно). 3)Бортовий люк не доз-воляє завантажити в літак і транс-портувати по повітрю легку бойову техніку в межах вантажопідйом-ності і габаритів вантажної кабіни. Ще одним недоліком машини була фанерна підлога, яка при перемі-щенні по ній вантажів швидко приходила в непридатність.
Для усунення цих зауважень ОКБ Антонова запропонувало облад-нати Ан-24Т десантним люком в низу хвостової частині фюзеляжу, збільшити корисне навантаження до 5000 кг, встановити додаткові паливні баки, що дозволяють під-вищити перегоночну дальність до 2900 км. Рішення щодо створення такої модифікації МАП прийняв 13 лютого 1965, після чого на дослід-ному виробництві антоновской фірми почалося переобладнання серійного Ан-24 у військово-транс-портний Ан-24Т. Літак отримав і друге позначення Ан-34, але воно не прижилося. Провідним конструк-тором машини призначили В.А. Сумцова.
Для оцінки здійснених доробок і визначення можливості покидання машини десантниками через грузо-люк антонівці спільно з НДЕІ ПДС провели випробування літака. Польоти проходили з 7 грудня 1965 по 12 лютого 1966 в Києві та Фергані. Машиною керував екіпаж на чолі з провідним льотчиком-випробувачем ОКБ Ю. Н. Кетовим. Отримавши позитивні результати, творці Ан-24Т передали його на держвипробування, які почалися 16 червня і закінчилися 10 листопада 1966 р. В результаті військові прий-шли до висновку, що в цілому Ан-24Т відповідає висунутим вимо-гам за винятком деяких показників, серед яких головним є дальність політа літака (замість передбаченої перегоночної дальності 2900 км під час випробувань була досягнута дальність 2565 км). Ці та інші незначні зауваження належало усунути вже в ході серійного випу-ску машини.
:Особливості
Політні дані і силова установка доз-воляють використовувати літак в умовах високогір'я і широкого діапазону температур. У квітні 1960 піднявся в повітря перший з двох дослідних зразків. Ан-24 має конфігурацію свободно несущого моноплана з високим розташуван-ням крила, обладнаного закрил-ками Фаулера великого розмаху - двохщілистими з зовнішнього боку гондоли двигуна і однощілинні в кореневій частині крила. Хвостові підпори -традиційні, доповнені на серійному літаку підфюзеляжнихм кілем; фюзеляж типу напів монокок. Гідравлічно забирається триопірне шасі має подвійні колеса на кожній стійці, керовані і пово-ротні колеса носової опори, регуль-ований у польоті і на землі тиск у середині пневматиків. Силова уста-новка включає два турбогвин-тових двигуна Івченко АІ-24А з повітряним гвинтом змінного кро-ку.
Подальші версії літака включали в себе: Ан-24В Srs II - 50-місний пасажирський літак, переобладна-но у вантажопасажир-ський, ван-тажний або адміністра-тивний; Ан-24РВ - аналогічний попередній версії, але обладнаний додатковим розгінним турбореа-ктивним дви-гуном з тягою 900 кг (1985 к.с.), службовцям для авто-номного запуску двигунів і підвищення енергоозброєності літака на зльо-ті; АН-24Т - вантажний літак з лю-ком в нижній задній частині фюзе-ляжу, з двома підфюзеля-жними кілями з зовнішніх сторін вантаж-ного люка, з вантажною лебідкою; Ан-24РТ - аналогічний Ан-24Т, але з розгінним турбореактивним дви-гуном, як у Ан-24РВ; Ан-24ЛП - лісопожежний варіант. Кількість лі-таків серії Ан-24 для цивільних і військових користувачів налічує близько 1100 оди-ниць.