ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ

Історія:

В кінці 1950-х - початку 1960-х років намітилося відставання СРСР від західних країн у створенні важких гусеничних бронетранспортерів. У цей період в арміях НАТО були прийняті на озброєння бронетранс-портери М113 (США), «Троуджен» (Великобританія), VTT М56 (Фран-ція) і S-30 (ФРН). Не відставали від них і шведи  PbV302, а австрійці - 4K3F. Всі ці машини мали повністю закриті герметичні корпуса і досить потужне озброєння - аж до 20-мм автоматичних гармат. Важкий гусе-ничний бронетранспортер був і у Радянській Армії - БТР-50П (у варіа-нті з дахом - БТР-50ПК). Однак ця машина, в порівнянні із західними аналогами, мала занадто великі га-барити і вкрай невдалу компоновку з переднім розташуванням десант-ного відділення. Мабуть, з цієї прич-ини серйозну її модернізацію, пора-хували безперспективною і пішли по шляху створення абсолютно но-вого зразка. Нова машина повинна була мати більш відповідну для бронетранспортера компоновку із заднім розташуванням десантного відділення і найголовніше - бути пристосованою для ведення бойо-вих дій в умовах атомної війни, то-бто мати герметичний бронекорпус з системою ПАЗ (протиатомного за-хисту). У частині озброєння орієнту-валися на найбільш потужні західні зразки, але тут вийшла нестиковка. Справа в тому, що в період правлін-ня М. С. Хрущова ніяких робіт зі ст-ворення малокаліберних автомати-чних гармат для сухопутних військ не велося, і озброювати нову маши-ну було просто нічим. Малося лише одне знаряддя, придатне для цієї мети, - 73-мм безвідкатна гладкост-вольна гармата 2А28 «Грім», що до-зволяла на дальності до 1000 м вражати броньовані машини, в то-му числі і танки, того періоду.

Її і встановили на машину, яку прий-няли на озброєння в 1966 році під позначенням БМП-1, гордо назвав-ши її «родоначальником нового кла-су бойової техніки - бойових машин піхоти». При цьому будь-яка стройо-ва концепція їх бойового застосу-вання начисто відсутня, і більшість військових дотримувалося точки зору, що БМП, як і БТР, є лише тра-нспортним засобом, що дозволяє під прикриттям броні доставляти мотопіхоту на полі бою за танками і потім використовувати її для занят-тя території. Однак і проти більш потужного, ніж у тодішніх вітчизня-них бронетранспортерів, озброєння ніхто не заперечував, хоча завдан-ня його також чітко не були визна-чені. Цілком очевидно, що озброєн-ня БМП-1 мало яскраво виражену протитанкову спрямованість: в боє-комплект гармати «Грім» входили тільки протитанкові кумулятивні снаряди, а в якості додаткового озб-роєння на машині був розміщений ПТРК «Малютка». Для підтримки ж піхоти у БМП залишався лише 7,62-мм кулемет ПКТ, що було явно недостатньо.  Осколкову   гранату     ввели в боєкомплект тільки в 1973 році, але і вона мало що давала пі-хоті через настильну траєкторію польоту. Крім того, слід зазначити, що на БМП-1 був відсутній стабілі-затор озброєння, і вести приціль-ний вогонь з ходу усіма видами боєприпасів було неможливо

В результаті у військово-промисло-вих колах розгорнулася тривала ди-скусія про те, яким бути озброєнню БМП. В рамках цієї дискусії створю-валися дослідні зразки перспектив-них машин з двома напрямками розвитку озброєння. Перше - наро-щування військової потужності гар-мати «Грім» шляхом подовження стовбура, що призвело до створен-ня 73-мм гармати «Зірниця», вста-новленої на дослідних об'єктах 768 і 681, виготовлених в 1974 і 1977 роках. Друге - перехід на створену до того часу автоматичну 30-мм га-рмату, яку встановили на об'єктах 680 і 769 в 1972 і 1974 роках При цьому на об'єкті 680 гармата й кулемет були змонтовані на винос-ному обертовому лафеті, що мав стандартний погон башти БМП-1, а другий кулемет на кришці люка ко-мандира. Об'єкт 769 мав двомісну вежу і подовжений корпус (число опорних катків збільшилася до се-ми).

Слід зазначити, що ці дослідні зра-зки створювалися як в Челябінську, так і в Кургані. Справа в тому, що се-рійний випуск БМП-1 був організо-ваний на Курганському машинобу-дівному заводі (Курганмашзавод). Це підприємство, побудоване в 1954 році, спеціалізувалося до цьо-го на випуску артилерійських тяга-чів АТС-59 і його модифікації. З 1967 року Курганмашзавод став го-ловним підприємством з виробниц-тва бойових машин піхоти Голов-ним конструктором заводу був А. А. Благонравов.

Змагання між 73-мм і 30-мм гарма-тою закінчилося майже нічим. Кур-ганмашзавод відстоював свій об'є-кт 675, озброєний 30-мм гарматою 2А42 Тульського КБ машинобуду-вання (провідний конструктор В.П Грязев). У цьому його підтримували генеральний конструктор КБ Г Ши-пунов і тодішній начальник ГБТУ го-ловний  маршал  танкових  військ   А.Х.Бабаджанян. Однак 30-мм гар-мата довгий час не сприймалася ке-рівництвом ГРАУ як серйозна зб-роя. І це при тому, що всебічні вип-робування 30-мм гармати показали достатню універсальність системи при стрільбі по самим різним цілям, включаючи танки. Були проведені й порівняльні випробування модерні-зованої гармати «Грім-М» з гарма-тою 2А42 при витрачанні порівнян-ної частини боєкомплекту, проте, за наполяганням ГРАУ, з подвоєним для «Грома». Після вогню з 73-мм гармати обстрілюваний танк зали-шився боєздатним. Після обстрілу з 2А42 на ньому не залишилося жо-ного навісного обладнання (зені-тний кулемет, наприклад, полетів на 15 м), а паливні баки запалали. Після огляду з'ясувалося, що башта і гармата танка заклинені, маска га-рмати має наскрізну пробоїну, а все оглядові прилади і приціл розбиті.

Незважаючи на настільки перекон-ливі результати, сумніви продовжу-вали точити керівництво Міністерс-тва оборони СРСР. В системі дер-жзамовлення, наприклад, випуск нової машини планувався в обсязі приблизно 10% від виробництва БМП-1. Остаточну крапку в її долі поставив Афганістан.

Розпорядження уряду про терміно-ве освоєння серійного виробництва об'єкта 675 було передано на завод по телефону квітневої ночі 1980 р. Наказ був категоричний, через два тижні перша партія машин повинна бути відправлена ​​до Афганістану! На таке рішення сильно вплинув ге-нерал армії М.М.Зайцев, який, пере-буваючи в Афганістані, подзвонив в ЦК КПРС і роз'яснив, що в місце-вих умовах нова машина Курганма-шзавод незамінна. Зайцев знав ма-шину ще коли був командувачем військами Білоруського військового округу, в якому нова БМП проходи-ла військові випробування. На нас-тупний день виробництво Курган-машзаводу було переведено на ре-жим воєнного часу. У квітні перші 25 машин відправили в Афганістан. Постанова Ради Міністрів СРСР про прийняття об'єкта 675 на озброєн-ня під позначенням БМП-2 посліду-вало тільки в серпні, а наказ мініст-ра оборони - в жовтні 1980 року. У цей час уже кілька десятків БМП-2 воювали в Афганістані.

:Особливості

Екіпаж машини складається з трьох чоловік - механіка-водія, оператора -навідника і командира. Також в ма-шині перевозиться десант з 7 осіб, які можуть вести вогонь через спец амбразури з особистої зброї.

Корпус і вежа БМП-2 зварені з ката-них сталевих броньових листів тов-щиною від 5 до 19 мм. Лоб вежі тов-щиною 23 мм.

У лівій передній частині машини ро-зташовується відділення управлін-ня, в якому знаходиться місце меха-ніка-водія з органами управління рухом машини, приладами спосте-реження і засобом зв'язку. За меха-ніком-водієм знаходиться місце ст-рілка, обладнане амбразурою для стрільби з особистої зброї, а також приладами спостереження та засо-бами зв'язку.

Моторно-трансмісійне відділення розташовується в правій передній частині машини, по довжині маши-ни, поєднане з відділенням управ-ління та розділено з ним теплозву-коізоляційною перегородкою.

У середній частині машини знаходи-ться бойове відділення, яке займає вежу і підбашений простір корпусу. У бойовому відділенні розташовані робочі місця оператора-навідника і командира, а також основне і допо-міжне озброєння.

У десантному відділенні, що знахо-диться в кормовій частині машини, знаходяться 6 робочих місць для стрільців. Кожне має амбразуру для стрільби з особистої зброї. У кормі є дві двері для виходу десанту. У лівій двері мається амбразура для стрі-льби з автомата.

Як основне озброєння БМП-2 вико-ристовується 30-мм автоматична гармата 2А42 з боєкомплектом в 500 пострілів. З гарматою спарений 7,62 кулемет ПКТ, що має в боє-комплекті 2000 патронів. Крім того, для боротьби з танками БМП-2 має ПТРК 9К111 «Фагот» або 9К111-1 «Конкурс» з 4 пострілами до нього.

Також на машині були встановлені 6 гранатометів системи постановки димової завіси 902У «Хмара» для ст-рільби 81мм димовими гранатами .

Двигун - 6-циліндровий 4-тактний бескомпресорний дизель УТД-20С1 рідинного охолодження з безпосе-реднім вприскуванням. Максималь-на потужність складає 210-221 кВт. Загальна маса сухого двигуна близько 700 кг.

Силовий блок знаходиться в самій передній частині машини, під «реб-ристим» верхнім броньовим лис-том. Двигун  який знаходиться пра-воруч від механіка-водія, повністю закритий і без спеціального обла-днання доступ до нього практично неможливий. Єдиний шлях до дви-гуна перегороджує броньованої плитою над ним і без серйозного підйомного обладнання не варто навіть і намагатися проводити ре-монт. Втім, конструкторами ця си-туація явно була продумана, якщо щось трапляється з двигуном зна-чить машина не боєздатна і отже потребує капітального ремонту, а він належним чином може бути проведений тільки в спеціалізова-ному місці.

У машинах серії БМП використовує-ться унікальне рульове управління, щось середнє між кермом в БТР і важелями в танках, це так званий «штурвал», що складається тільки з двох горизонтальних рукояток. З такою ж свободою обертання, що і біля керма, це дозволяє управляти машиною немов колісної технікою, з тією лише різницею, що кут від-хилення його має свої обмеження. При повороті його в сторону, від-бувається плавно-рівномірний пе-рерозподіл тяг на гусениці, саме це дозволяє не смикати машину при повороті, як це зазвичай відбуває-ться з машинами на гусеничному ходу, що в кінцевому рахунку для них, згубно позначається на катках та траках. Після відпускання його, «штурвал» сам повертається в по-чатковий стан. Отже, зусилля нео-бхідно прикладати тільки при пово-роті, а горизонтальне положення в цей момент показує, що машина ру-хається по прямій. Завдяки такій конструкції, керування машиною сильно полегшується і такі манев-ри, як змійка на швидкості, виходя-ть більш плавними.