top of page
Дизайн этого сайта создан в конструкторе
.com
. Создайте ваш сайт сегодня.Создать сайт

БМД-1

Бойова машина десантна БМД-1 приз-начена для транспортування особового складу повітрянодесантних та аеромобі-льних військ, підвищення його мобіль-ності, озброєності та захищеності на полі бою.

Рік прийняття на озброєння — 1969.

 

Характеристика:

Бойова маса, т — 7,6.
Екіпаж, чол. — 3+4;.
Спосіб десантування — парашутний.

Тип радіостанції — Р-123 (Р-123М).
Дальність зв’язку, км — 20.

Габаритні розміри (мм):

  • ширина — 2630.

  • висота — 1520-1970.

  • довжина — 5400.

Озброєння:

Основна зброя — 73 мм гармата 2А28.

  • боєкомплект, пострілів, шт — 40.

  • тип гармати — напівавтоматична.

  • типи снарядів — ПГ-15В, ОГ-15В.

Прицільна дальність стрільби, м:

  • ПГ — 1 300;

  • ОГ — 1 600;

  • бронебійність, 0°, мм — 40 (на 1500 м);

Керов. Зброя, ПТРК — 9П135М — 1 ПТКР −9М111.

  • бронебійність, 90°, мм — 360.

  • дальність стрільби, м — 75...2500.

  • — 2 ПТКР −9М113.

  • бронебійність, 90°, мм — 500.

  • дальність стрільби, м — 75...4000.

Спарений кулемет — 7,62 мм ККТ.

Курсові кулемети — 2×7,62 мм ККТ.

  • боєкомплект, патр. — 4000.

Силова установка:

  • Тип та марка двигуна — 4-х такт. дизель, 5Д20.

  • Макс. потужність, кВт (к/с) — 177 (240).

  • Паливо, яке використовується — ДП.

  • Ємність баків, л — 280.

Швидкість руху, км/год.:

  • по ґрунту — 30-35.

  • по шосе — 40-45.

  • на плаву — 9-10.

Витрати палива на 100 км, л:

  • по ґрунтовій дорозі — 72-85.

  • по шосе — 60.

Запас ходу по пальному по ґрунт. дорозі, км — 280-350.

Перешкоди, які долаються:

  • макс. кут підй., град. — 32.

  • ширина рову, м — 2,5.

  • висота стінки, яка дол. — 0,5.

 

Кількість- 60шт. 

БМД-1

Історія:

Робота зі створення бойової маши-ни піхоти для озброєння Повітряно-десантних військ СРСР була розпо-чата з ініціативи командувача ВДВ В. Ф. Маргелова. До 1960-го років в СРСР все ще не була подолана проб-лема нестачі важкого озброєння, яке могло б висаджуватися разом з парашутно-десантними частинами, протягом 1950-х років десантники в основному були озброєні лише стрі-лецькою зброєю і гранатометами. Завдання протитанкової оборони і безпосередньої підтримки повіт-ряно-десантних військ до початку 1960-х років в тій чи іншій мірі за-безпечувалися самохідними ПТРК на базі БРДМ і БРДМ-2, протитанко-вими САУ АСУ-57 і СУ-85 і буксиру-ваною або самохідною артилерією. Разом з тим, єдиним засобом тран-спортування особового складу ВДВ залишалися автомобілі підвищеної прохідності ГАЗ-67, ГАЗ-69, УАЗ-469 і ГАЗ-66. Необхідність створення броньованої транспортно-бойової машини посилювалася і змінами у військовій доктрині, насамперед широким розповсюдженням такти-чної ядерної зброї. Для забезпечен-ня дій десантних військ була потріб-на машина, схожа по концепції з розробленою для Сухопутних військ БМП-1 і повина забезпечувати як транспортування десантників і ве-дення ними бою з під броні машини на радіоактивно зараженій місцево-сті, так і боротьбу з бронетехнікою супротивника і його танконебезпеч-ними засобами. Сама БМП-1, хоч і була авіатранспортабельною, але не задовольняла ВДВ через те, що основним радянським військово-транспортним літаком того періоду Ан-12 могла перевозитися тільки одна 13-тонна БМП, до якої вдоба-вок не існувало систем парашутно-го десантування. Серійне виробниц-тво БМД-1 було розпочато на Вол-гоградському тракторному заводі в 1968 році, ще до офіційного прий-няття на озброєння. В організації виробництва нової бойової машини на ВгТЗ і ВгСЗ брали участь також ВНДІ Сталі, Інститут електрозварю-вання імені Є. О. Патона та ряд ін-ших підприємств Міноборонпрома, Мінавіапрому і Мінсудпрома. У пер-ші роки виробництво БМД-1 велося малими партіями для забезпечення оперативного внесення змін в її ко-нструкцію за результатами військо-вої експлуатації.

У 1971 році був прийнятий на озб-роєння командирський варіант під позначенням БМД-1К, що відрізняє-ться від базової машини додатко-вою апаратурою зв'язку, бензино-вим зарядним агрегатом для забез-печення її роботи при вимкненому двигуні, знімними столиками для командира і радиста, скороченим боєкомплектом кулеметів і постій-ним екіпажем з шести чоловік , Ви-робництво БМД базової модифі-кації тривало до 1979 року, всього було випущено близько2200 машин в лінійному і не менш 360 в коман-дирському варіанті.

:Особливості

БМД-1 має протипульне диференці-йоване бронювання. Броньований корпус БМД-1 являє собою жорстку коробчату конструкцію складної форми, зібрану за допомогою зва-рювання з катаних листів (плит) алюмінієвої броні АБТ-101 товщи-ною 10, 12, 15, 20, 23 і 32 мм. Лобо-ва частина корпусу складається з двох гнутих двоскатних листів: ве-рхнього, товщиною 15 мм, розта-шованого під нахилом 75 ° до вер-тикалі і нижнього, товщиною 32 мм, розташованого під нахилом 47 °. У поперечному перерізі корпус має Т-подібну форму з розвиненими над-гусеничних нішами по всій довжині, що звужуються по ширині в носовій частині. Борти корпусу вертикальні і збираються з 23-мм верхніх ли-стів, 20-мм нижніх листів і похилих надгусеничних полиць. Над мотор-но-трансмісійним відділенням в ко-рпусі утворений прохід в середній частині, внаслідок чого корма скла-дається з трьох аркушів: кормових листів надгусеничних полиць, що мають товщину 15 мм і нахил в 38 ° і нижнього 20-мм листа, що має на-хил в 9 °. Дах корпусу має товщину 12 мм над середнім відділенням і 10 мм над моторно-трансмісійним.       Днище корпусу має товщину 10 мм і нахил в 70 ° в лобовій частині і 12 мм в решті частини. Так як днище має порівняно малу товщину, його жорсткість додатково підвищується трьома поздовжніми виштампов-ками і поздовжньої балкою. Части-на деталей корпусу виготовляється з інших матеріалів: кришка кормо-вого люка - з магнієвого сплаву, а кришка люка механіка-водія з сере-дини 1970 року - з броньованої сталі. Основне озброєння БМД-1 становить 73 мм гладкоствольна напівавтоматична гармата 2А28 «Грім». 2А28 має ствол-моноблок, вертикальний клиновий затвор з напівавтоматикою копірного типу і гідравлічний концентричний відка-тник. 2А28 використовує унітарні постріли з активно-реактивними снарядами (гранатами), боєкомп-лект знаряддя складається з 40 по-стрілів, розміщених в механізованої боєукладці. Постріли розташовані по периметру башти в транспортері механізованого укладання, який за-безпечує виведення пострілу до то-чки заряджання, після чого навід-ник-оператор вручну здійснює за-ряджання знаряддя. Бойова скоро-стрільність знаряддя становить 6-7 пострілів на хвилину. У боєкомп-лект знаряддя спочатку входили лише постріли ПГ-15В з кумулятив-ними гранатами, що мають броне-бійність 300 мм по нормалі, пізніше в нього були введені модернізовані гранати зі збільшеною до 400 мм бронебійністю, а також осколкові гранати. Максимальна дальність стрільби кумулятивної гранатою складає1300м, а максимальна даль-ність осколковою, формально, 4400 м, але на практиці дальність ефективної стрільби не перевищує, відповідно, 800 і 600 м. Знаряддя розміщується в спареній з кулеме-том установці на цапфах в лобовій частині башти, максимальні кути наведення установки у вертикаль-ній площині становлять від -5 до + 30°. Для враження броньованих ці-лей на дальностях, недоступних для гарматного озброєння, БМД-1 осна-щена протитанковим ракетним ко-мплексом (ПТРК) 9К11 «Малютка». До складу комплексу входять: відк-рита пускова установка рейкового типу, розміщена на даху вежі над стовбуром гармати, керовані раке-ти 9М14 або 9М14М і апаратура управління 9С428. Штатний боєко-мплект БМД-1 складається з трьох ракет, що перевозять в укладані у вежі, заряджання пускової установ-ки проводиться навідником-опера-тором вручну. Ракети мають ручну одноканальну систему управління по проводах і управляються навід-ником-оператором на всьому про-тязі польоту за допомогою рукоя-тки пульта керування. Максимальна дальність стрільби ПТРК становить 3000 м, мінімальна - 500. Бронебійність кумулятивної бойової частини першого варіанту ракети 9М14 становить 400 мм по нормалі, для пізніх варіантів, таких як 9М14 МП1Н, ця величина доходить до 520 мм. На лінійних БМД-1 для зов-нішнього зв'язку встановлена ​​ра-діостанція Р-123, а з середини 1973 року - її модернізований варіант Р-123М «Магнолія». На БМД-1 вста-новлений V-подібний 6-циліндро-вий чотиритактний дизельний дви-гун рідинного охолодження моделі 5Д20-240. Двигун має об'єм 15 см³ 900 і розвиває максимальну поту-жність в 240 к.с. (176 кВт) при 2400 об/хв. Пуск двигуна на БМД-1 ранніх випусків проводиться за допомо-гою основного електростартера або дублюючої системи воздухопуска; з введенням в 1973 році компресора з приводом від двигуна, система воздуховпуска стала основною. Для полегшення впуску при низьких те-мпературах, двигун забезпечений включеним в систему охолодження форсунковим підігрівником з елек-троприводом .

Двигун працює на дизельному па-ливі марок ДЛ, ДЗ і ДА , паливна си-стема включає в себе три бака за-гальною ємністю 280 літрів, розта-шованих в моторно-трансмісійному відділені. Система повітряочистки - двоступенева, з блоком циклонів в першому ступені, фільтруючими касетами в другій і автоматичним ежекційним видаленням пилу. Для підвищення безпеки руху на плаву в систему повітрязбору двигуна вк-лючені два пов'язаних клапана, що забезпечують забір повітря на пла-ву через середнє відділення. Двигун має систему охолодження ежекто-рного типу, що забезпечує також вентиляцію моторно-трансмісійно-го відділення і відсмоктування пилу з системи повітряочистки.

bottom of page