top of page

БМ «Булат»

Танк призначений для посилення меха-нізованих підрозділів у всіх видах загаль-новійськового бою, прориву укріплених позицій, знищення вогневих точок, те-хніки і живої сили противника, швидкої організації оборонних рубежів.

Рік прийняття на озброєння — 2004.

 

Характеристика:

Бойова маса, т — 45,0.
Екіпаж, чол. — 3.

Тип радіостанції — Р-173 (173М).
Дальність зв’язку, км — 20.

Габаритні розміри (мм):

  • ширина — 3570.

  • висота — 2184.

  • довжина — 9225.

Озброєння:

Основна зброя — 125 мм ГС гармата 2 А46М1.

  • типи снарядів — БП, ОФ, БК, ПТКР.

  • марка ПТРК — ТАКО-612.

  • марка ПТКР — 9М 119 (9М 119М).

  • дальність стрільби ПТКР, м — 100-5000.макс.

  • дальн. стрільби ОФ снарядом, м — 10 000.

  • бойова скорострільність, пост./хв-до 6-8.

  • боєкомплект, шт. — 35.

  • бронебійність снарядів, мм — 170-190.

  • спосіб заряджання гармати—мех.зарядж.

  • ємність механізованої укладки, шт. — 28.

  • час заряджання міn/мах, сек. — 7,1/19,5.

Спарений з гарматою кулемет — 7,62 мм ККТ.

  • боєкомплект, патр. — 1250.

Зенітно-кулем. установка закритого типу — 12,7 мм НСВТ.

  • боєкомплект, патр. — 300.

  • макс. приц. дальн. стр. по пов. цілях, м — 2000.

Силова установка:

  • Тип та марка двигуна — 2-х такт. диз., 5ТДФМ.

  • Макс. потужність, кВт (к/с) — 625 (850).

  • Паливо, яке використовується — багатопаливний.

  • Ємність баків, л — 1640.

Швидкість руху, км/год.:

  • по ґрунту — 30-40.

  • по шосе — 60,5.

Витрати на 100 км по ґрунтовій дорозі, л:

  • палива — 440.

  • мастила — до 18.

Запас ходу по пальному по ґрунтовій дорозі:

  • з додатковими бочками, км — 430.

Перешкоди, які долаються:

  • макс. кут підй., град. — 30.

  • ширина рову, м — 2,85.

  • висота стінки, м — 0,8.

Водні переш. по дну, м:

  • ширина — без обмежень.

  • глибина — 5.

 

Кількість- 160шт.

БМ «Булат»

Історія:

На початку 50-их років радянським військовим стало очевидним, що компонування корпусу, бронезахи-сту, трансмісії та ходової частини основних радянських танків не за-безпечують оптимального поєднан-ня, яке дало б можливість ефекти-вно протистояти перспективним середнім і важким танкам НАТО. Виникла потреба проведення дос-лідницьких і конструкторських ро-біт для створення перспективного танку другого післявоєнного поко-ління. Розробка танку розпочалася у 1951 році під керівництвом Олек-сандра Морозова. До 1953 року бу-ло створено передескізний проект принципово нового танка (об'єкт 430) з 100-мм гарматою Д-54ТС, но-вим багатопаливним турбопоршне-вим двигуном 4ТД, оптичним при-цілом-далекоміром ТПДМС. Парале-льно було підготовлено проект танка «об'єкт 430У», що мав 160-мм лобову броню, 122-мм гармату Д- 25С. Ескізні проекти були готові в 1953 році.

6 травня 1955 року проекти були схвалені Постановою Ради Мініст-рів СРСР. 8 червня 1955 року Нау-ково-технічний комітет Головного бронетанкового управління Міноб-орони СРСР видало тактико-технічні вимоги.

У 1957 році були побудовані три до-слідних зразки «об'єкта 430». Дос-лідні випробування пройшли успіш-но. Однак у серію «430-ий» не пішов. Подальші роботи з удосконалення танка включали встановлення но-вої 115-мм гладкоствольної гарма-ти Д-68 (2А21). Танку присвоїли індекс «об'єкт 435». 17 лютого 1961 Головне бронетанкове управління Міноборони СРСР видало тактико-технічні вимоги на новий танк. Тех-нічний проект нового танка отри-мав назву «об'єкт 432» і був заве-ршений уже 1961-го року. Перший дослідний зразок був виготовлений у вересні 1962-го, другий — 10 жо-втня. На показах військової техніки 22 жовтня 1962-го «об'єкт 432» сх-валив Генеральний секретар ЦК КПРС М. С. Хрущов, натомість Нача-льник танкових військ генерал-полковник П. П. Полубояров висту-пав проти машини.

Перші серійні об'єкти 432 зійшли з конвеєра заводу імені В.  А. Мали-шева в жовтні 1963 року. У вере-сені 1964 року з конвеєра зійшло 54 танка, а до 1 грудня 1965-го їх кіль-кість склала 218 машин, після чого випуск танків постійно збільшував-ся.

Перші танки стали надходити в дослідну експлуатацію на озброєння 41-ї гвардійської танкової дивізії, дислокованої в Чугуєві, неподалік від заводу в Харкові, що випускав ці машини. Це дозволяло надати ква-ліфіковану заводську допомогу в експлуатації нових машин. Військо-ві випробування об'єкт 432 прой-шов успішно. Об'єкт 432 був прий-нятий на озброєння Постановою Ради Міністрів СРСР від 30 груд-ня 1966 року під маркою «середній танк Т-64». Наказ Міністра Оборони СРСР про прийняття танка на озб-роєння вийшов 2 січня 1967-го. Танк Т-64 (об'єкт 432) випускався серійно до 1969 року.

Прийняття на озброєння нового та-нка вимагало докорінних змін в ор-ганізаційно-штатній структурі тан-кових частин і з'єднань, значної змі-ни рівня підготовки як постійного, так і змінного складу танкістів, і ба-гатьох інших питань — як технічних і військових, так і політичних. Все це стало причиною затягування рішення про прийняття об'єкта 432 на озброєння. Відстрочення рішен-ня з даного питання, крім того, пояснювалося технічною недоско-налістю двигуна, трансмісії, озбро-єння і системи управління вогнем. Важко було розлучитися зі стерео-типами мислення і добре налаго-дженою системою бойової підгото-вки, постачання і комплектування частин, як особовим складом, так і матеріальною частиною. До того ж Т-64, хоча і перевершував практи-чно за всіма основними показни-ками Т-55 і Т-62, був у кілька разів дорожче, що теж відігравало важ-ливу роль. Крім того, як і всі прин-ципово нові машини, Т-64 мав цілий ряд «дитячих хвороб», виліко-вувати які доводилося вже в ході серійного виробництва. Рішенням військово-промислового комітету в 1981–1983 роках була розроблена технічна документація на встано-влення під час капітального ремон-ту на танках Т-64Б та Т-64Б-1 ком-плекту навісного динамічного захи-сту «Контакт». Танк БМ «Булат» є результатом модернізації основно-го танка Т-64Б з метою доведення його характеристик до сучасного рівня. Модернізація проводиться за трьома ключовими напрямкам — захист, рухомість, вогнева міць. В рамках модернізації рухомості про-водиться заміна двигуна з 700-си-льного 5ТДФ на 850-сильний 5ТД ФМ, а в останніх партіях — на 1000-сильний6ТД-1 який встановлював-ся на Т-80УД.

Прийнятий на оброння в 2004 році , а почтаок виготовлення виготов-лення з 2005 року. 

:Особливості

Основним озброєнням танка є 125мм гладкоствольна гармата-пу-скова установка КБА-3, або ж 2А46 М-1, з довжиною ствола у 48 калі-брів. Боєкомплект — 36 пострілів роздільного заряджання  з підкалі-берними  бронебійними, кумуляти-вними та осколково-фугасними снарядами і керованими ракетами. 28 пострілів розміщені в конвейері механізма заряджання, а решта — в укладках другої черги. До складу си-стеми озброєння також входить та-нковий ракетний ТАКО-621 україн-ського виробництва, який дає змогу боротися з бронетехнікою, укріпле-ннями, гелікоптерами та іншими ці-лями на відстані до 5000 м за до-по-могою керованих ракет «Комбат».

Крім гармати, танк озброєний дво-ма кулеметами—крупнокаліберним зенітним КТ-12,7 з дистанційним керуванням та спареним  КТ-7,62 гвинтівкого калібру. Боєкомплект до кулеметів налічує 300 набоїв ка-лібру 12,7 мм і 1250 набоїв калібру 7,62 мм, споряджених у стрічки від-повідно на 50 і 250 набоїв.

Пошук цілей і наведення основного та допоміжного озброєння здійсню-ється за допомогою комплекса уп-равління вогнем 1А45. До його ск-ладу входять денний та нічний при-цільні комплекси навідника і приці-льно-спостережний комплекс кома-ндира ПНК-4СР.

Денний прицільний комплекс навід-ника 1А43У, в свою чергу, складає-ться з приціла-прилада наведен-ня 1Г46М «Промінь» з вбудованим лазерним далекоміром та незалеж-ною стабілізацією поля зору у ве-ртикальній та горизонтальній пло-щинах, стабілізатора основного озброєння 2Е42М, балістичного об-числювача 1В528-1 та комплекту датчиків умов стрільби.

Візирний канал приціла-прилада наведення 1Г46М являє собою пан-кратичну систему, тобто збільшен-ня може плавно змінюватися під час спостереження за ціллю. Збі-льшення варіюється в межах від 2,7 до 12 крат. Діапазон кутового поля зору при мінімальному збільшенні становить 20 град, а при максима-льному — близько 4 град. Приціл за-безпечує можливість пошуку цілей на відстані до 5000 м. Вбудований лазерний далекомір дозволяє ви-мірювати відстань в діапазоні від 400 до 5000 м з точністю до 10 м. Крім візирного та дальномірного каналів, в прицілі також є канал управління ракетою, сполучений з обчислювальною та контрольною апаратурою комплексу ТАКО-621.

Стабілізатор 2Е42М забезпечує мо-жливість ведення прицільної стрі-льби на ходу. Наведення гармати та спареного кулемета здійснюється за допомогою двох приводів: еле-ктрогідравлічного (по вертикалі) та електромеханічного (по горизонта-лі). Серединна помилка стабілізації по вертикалі становить 0,30 мрад, а по горизонталі — 0,40 мрад. Таким чином, точність стабілізації, порів-няно з Т-64БВ, зросла в 2 рази. На випадок нештатної ситуації перед-бачені також резервні механічні приводи наведення та повороту башти.

Нічний прицільний комплекс наві-дника Т01-К01ER «Буран-Е» включає пасивний інфрачервоний приціл ТПН-4ER з незалежною стабілізаці-єю поля зору у вертикальній пло-щині та ряд допоміжних приладів. На відміну від попередніх моделей нічних прицільних комплексів, «Бу-ран-Е» зв'язаний з денним при-цілом і балістичним обчислювачем. Таке рішення дозволило суттєво збільшити ефективність стрільби в сутінках та вночі. За даними вироб-ника, після модернізації стійкість лобової та бортових проекцій ко-рпусу і башти відносно сучасних протитанкових засобів збільшилась приблизно вдвічі. Такий приріст за-хищеності був досягнений за раху-нок встановлення накладного бро-нювання та модульного комплекса вбудованого динамічного захисту «Ніж». Дія комплекса «Ніж» засно-вана на принципі використання так званих «кумулятивних ножів» — ви-довжених зарядів вибухової речо-вини, які при спрацьовуванні фор-мують плоскі кумулятивні струмені, що дестабілізують або руйнують осердя бронебійного підкаліберно-го снаряда чи струмінь кумуляти-вного боєприпаса, доки він не за-глибився в основний масив броні. Підвищення мобільності Т-64БМ «Булат», в порівнянні з Т-64БВ, було досягнене завдяки використанню двигуна 5ТДФМ потужністю 850 к.с. Разом із двигуном зазнали змін по-вітряні фільтри та випускна систе-ма. Загалом модернізація силового відділення, за даними виробника, дозволила збільшити середню шви-дкість руху по дорозі на 7 км/год, а запас ходу по шосе (без урахування додаткових паливних баків) — при-близно на 80 км. Задля збереження дорожнього покриття гусениці мо-жуть бути оснащені асфальтохідни-ми башмаками. Ходова частина «Бу-лата» аналогічна такій у Т-64Б. Мо-дернізований танк зберіг ене-ргоємну і м'яку підвіску Т-64Б, що забезпечує комфорт екіпажу і точну стрільбу на ходу. Для гусениць тан-ка було також розроблені й випро-бувані асфальтоходні башмаки (АХБ), що не вимагають доопрацю-вання деталей гусениці. Дані асфа-льтоходні башмаки з елементами кріплення поставляються окремо.

bottom of page