top of page

БТР-Д

Броньований   десантний   транспортер   призначений для перевезення особового складу та поранених, а також для транс-портування озброєння, боєприпасів, па-льного і мастильних матеріалів та інших військових вантажів.

Рік прийняття на озброєння — 1974. 

 

Характеристика:

Бойова маса, т — 8+ 2,5%.
Екіпаж+десант, чол. — 14.
Спосіб десантування — парашутний.

Тип радіостанції — Р-123 (Р-123М).

  • Дальність зв’язку, км — 20;

Габаритні розміри (мм):

  • ширина — 2630.

  • висота — 1320-1670.

  • довжина — 5883.

Озброєння:

Основна зброя — 2×7,62 мм кулеметККТ.

  • боєкомплект, пострілів, шт — 2000.

  • дальність прямого пострілу, м — 460-600.

  • початкова швидкість кулі, м/с — 825.

  • темп стрільби, постр./хв. — 650.

Пробивна дія кулі, м:

  • сталевий шолом — 1700.

  • бронежилет — 1200.

Силова установка:

  • Тип та марка двигуна — 4-х такт. дизель, 5Д20.

  • Макс. потужність, кВт (к/с)—176 (240).

  • Паливо, яке використовується — ДП.

  • Ємність баків, л — 280.

Швидкість руху, км/год.:

  • по ґрунту — 30-35.

  • по шосе — 40-45.

  • на плаву — 9-10.

Витрати на 100 км по ґрунтовій дорозі, л:

  • палива — 72-85.

  • мастила — до 7.

Запас ходу по пальному по ґрунт. дорозі, км — 280-350.

Перешкоди, які долаються:

  • макс. кут під., град. — 32.

  • ширина рову, м — 2,0.

  • висота стінки, м — 0,5.

 

Кількість- 44шт.

БТР-Д

:Особливості

Бронетранспортер створювався на основі шасі БМД-1 з широким вико-ристанням її вузлів і агрегатів. Зага-льна компоновка БМД-1 збережена без змін. БТР-Д відрізнявся від БМД-1 подовженим на 483 мм ко-рпусом, наявністю додаткової пари ковзанок ходової частини і відсут-ністю гарматної башти. За рахунок відмови від башти і подовження ко-рпусу вдалося значно підвищити мі-сткість бронетранспортера. Тепер вона становила 13 осіб - три члени екіпажу і десять десантників. Вага машини в порівнянні з БМД-1 збільшився на 800 кг.

У відділенні управління по поздовж-ній осі корпусу обладнано місце ме-ханіка-водія. У його розпорядженні знаходяться три змінних перископі-чних приладу і інфрачервоний при-лад нічного бачення. По обидві сто-рони від механіка-водія встановле-ні сидіння кулеметників, провідних стрілянину з курсових 7,62-мм ку-леметів ПКТ,змонтованих у верхнь-ому лобовому бронелисте корпусу.

Для стрільби з автоматів десанту БТР-Д має п'ять амбразур з броньо-вими заслінками і кульовими опо-рами (по дві в бортах і одна в кор-мовому десантному люку). Можли-вість ведення вогню через амбра-зури з ручного кулемета РПКС в БТР -Д, як і в БМД, відсутня. Гранати Ф-1 боєкомплекту укладаються в двох сумках по п'ять штук, закріплених на кронштейні укладання патронної коробки, розташованої зліва від механіка-водія.

У середньому відділенні розміщені укладки для двох ручних протитан-кових гранатометів РПГ-16 або РПГ -7Д і пострілів до них, двох ручних кулеметів (РПКС) і двох переносних зенітних ракетних комплексів типу «Стріла-2» або «Голка». Один РПГ за-кріплюється в ніші на лівому і пра-вому передніх пілерсах, інший - на лівій ніші біля перегородки силово-го відділення. 21 постріл до грана-тометів розміщується в шести дво-місних та трьох тримісних сумках-укладках, з яких дві тримісні і три двомісні укладки знаходяться на лі-вому борту середнього відділення, одна тримісна і три двомісні уклад-ки - на правій ніші середнього від-ділення. Один ручний кулемет роз-міщується в укладці на лівому пере-дньому пілерсі, інший закріплюєть-ся на ніші лівого борту в серед-ньому відділенні. П'ять спорядже-них магазинів до ручних кулеметів розміщуються в укладці, що знахо-диться на нижньому лобовому листі зліва від місця механіка-водія. Ав-томати екіпажу закріплюються: один в укладці на лівому передньо-му пілерсі, а інший - на ніші лівого борту. Решта автоматів знаходять-ся при десантниках. Споряджені ма-газини до автоматів укладаються в чотири сумки - по дві сумки на правому і лівому борту середнього відділення. Патрони до 26-мм си-гнального пістолета покладені в чо-тири сумки (по п'ять штук) - по дві на лівому і правому бортах серед-нього відділення. Також на правому і лівому бортах середнього від-ділення є укладка для двох ракет ПЗРК. У моторно-трансмісійному відділенні бронетранспортера був встановлений такий же, як і на БМД-1, шестициліндровий V-подіб-ний дизельний двигун рідинного охолодження 5Д20, що розвиває максимальну потужність 240 к.с.

До складу ходової частини, сто-совно одного борту, входять шість обрезинених опорних катків і п'ять підтримуючих роликів. Ведучі коле-са розташовані ззаду. Підвіска опо-рних катків індивідуальна гідроп-невматична, що дозволяє механіку-водію з його робочого місця зміню-вати кліренс в діапазоні від 110 мм до 450 мм. За допомогою гідравліч-ного пристрою він може також змінювати натяг гусениць. На БТР-Д використані такі ж, як на БМД-1, сталеві мілкозвинчеті гусениці з резинометалічним шарніром.

Бронетранспортер БТР-Д володіє хорошими швидкісними характери-стиками і високою прохідністю на пересіченій місцевості, в тому числі і на грунтах з низькою несучою зда-тністю. Рух на плаву забезпечують два водометних рушія. В якості за-собів зв'язку на всіх бронетранспо-ртерах встановлена ​​радіостанція Р-123М. Для постановки димових завіс використовуються термоди-мова апаратура і чотири димових гранатомета 902У. Бронетранспор-тер обладнаний також автомати-чною протипожежною системою і системою протиатомного захисту.

Історія:

Десантний бронетранспортерБТР-Д (об'єкт 925) був створений КБ Вол-гоградського тракторного заводу на базі бойової машини десанту БМД-1 в рамках програми з підвищення транспортних можливостей повіт-ряно-десантних військ. 14 травня 1969 року практично відразу після прийняття на озброєння БМД-1 Ві-йськово-промислова комісія Радмі-ну СРСР прийняла рішення про ст-ворення легкої броньованої маши-ни зі збільшеною у порівнянні з БМД-1 місткістю, здатної до десан-тування за допомогою парашутних систем. Розробка проекту нової машини було доручено КБ Волго-градського тракторного заводу і проводилася під керівництвом го-ловного конструктора А.В. Шабалі-на. Паралельно з БТР-Д для ВДВ ст-ворювався і «цивільний» неброньо-ваний транспортер, відомий як «транспортер 925Г». У ході його випробувань в умовах середньо-азіатських пустель і Заполяр'я була випробувана і запропонована кон-структорами подовжена ходова ча-стина.

Плаваючий десантний «об'єкт 925» був представлений на Державні ви-пробування в середині 1973 р. Після внесення низки змін за зауважен-нями замовника він був рекомен-дований до прийняття на озброєн-ня, що й зробили в 1974 р. Машина отримала позначення БТР-Д (бро-нетранспортер десантний) і призна-чалася для перевезення особового складу, евакуації поранених, транс-портування озброєння, боєприпа-сів, пально-мастильних матеріалів (ПММ) та інших військових ванта-жів. Він став базовим для сімейства бойових машин ВДВ, призначених для виконання спеціальних завда-нь, у тому числі з управління части-нами і підрозділами в тилу проти-вника. Серійне виробництво розпо-чалося з 1974 року. Всього в 1975 - 1991 роках Волгоградський тракто-рний завод виробив 2900 машин різних модифікацій.

bottom of page