ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ

Історія:

На початку 50-их років радянським військовим стало очевидним, що компонування корпусу, бронезахи-сту, трансмісії та ходової частини основних радянських танків не за-безпечують оптимального поєднан-ня, яке дало б можливість ефекти-вно протистояти перспективним середнім і важким танкам НАТО. Виникла потреба проведення дос-лідницьких і конструкторських ро-біт для створення перспективного танку другого післявоєнного поко-ління. Розробка танку розпочалася у 1951 році під керівництвом Олек-сандра Морозова. До 1953 року бу-ло створено передескізний проект принципово нового танка (об'єкт 430) з 100-мм гарматою Д-54ТС, но-вим багатопаливним турбопоршне-вим двигуном 4ТД, оптичним при-цілом-далекоміром ТПДМС. Парале-льно було підготовлено проект танка «об'єкт 430У», що мав 160-мм лобову броню, 122-мм гармату Д- 25С. Ескізні проекти були готові в 1953 році.

6 травня 1955 року проекти були схвалені Постановою Ради Мініст-рів СРСР. 8 червня 1955 року Нау-ково-технічний комітет Головного бронетанкового управління Міноб-орони СРСР видало тактико-технічні вимоги.

У 1957 році були побудовані три до-слідних зразки «об'єкта 430». Дос-лідні випробування пройшли успіш-но. Однак у серію «430-ий» не пішов. Подальші роботи з удосконалення танка включали встановлення но-вої 115-мм гладкоствольної гарма-ти Д-68 (2А21). Танку присвоїли індекс «об'єкт 435». 17 лютого 1961 Головне бронетанкове управління Міноборони СРСР видало тактико-технічні вимоги на новий танк. Тех-нічний проект нового танка отри-мав назву «об'єкт 432» і був заве-ршений уже 1961-го року. Перший дослідний зразок був виготовлений у вересні 1962-го, другий — 10 жо-втня. На показах військової техніки 22 жовтня 1962-го «об'єкт 432» сх-валив Генеральний секретар ЦК КПРС М. С. Хрущов, натомість Нача-льник танкових військ генерал-полковник П. П. Полубояров висту-пав проти машини.

Перші серійні об'єкти 432 зійшли з конвеєра заводу імені В.  А. Мали-шева в жовтні 1963 року. У вере-сені 1964 року з конвеєра зійшло 54 танка, а до 1 грудня 1965-го їх кіль-кість склала 218 машин, після чого випуск танків постійно збільшував-ся.

Перші танки стали надходити в дослідну експлуатацію на озброєння 41-ї гвардійської танкової дивізії, дислокованої в Чугуєві, неподалік від заводу в Харкові, що випускав ці машини. Це дозволяло надати ква-ліфіковану заводську допомогу в експлуатації нових машин. Військо-ві випробування об'єкт 432 прой-шов успішно. Об'єкт 432 був прий-нятий на озброєння Постановою Ради Міністрів СРСР від 30 груд-ня 1966 року під маркою «середній танк Т-64». Наказ Міністра Оборони СРСР про прийняття танка на озб-роєння вийшов 2 січня 1967-го. Танк Т-64 (об'єкт 432) випускався серійно до 1969 року.

Прийняття на озброєння нового та-нка вимагало докорінних змін в ор-ганізаційно-штатній структурі тан-кових частин і з'єднань, значної змі-ни рівня підготовки як постійного, так і змінного складу танкістів, і ба-гатьох інших питань — як технічних і військових, так і політичних. Все це стало причиною затягування рішення про прийняття об'єкта 432 на озброєння. Відстрочення рішен-ня з даного питання, крім того, пояснювалося технічною недоско-налістю двигуна, трансмісії, озбро-єння і системи управління вогнем. Важко було розлучитися зі стерео-типами мислення і добре налаго-дженою системою бойової підгото-вки, постачання і комплектування частин, як особовим складом, так і матеріальною частиною. До того ж Т-64, хоча і перевершував практи-чно за всіма основними показни-ками Т-55 і Т-62, був у кілька разів дорожче, що теж відігравало важ-ливу роль. Крім того, як і всі прин-ципово нові машини, Т-64 мав цілий ряд «дитячих хвороб», виліко-вувати які доводилося вже в ході серійного виробництва. Рішенням військово-промислового комітету в 1981–1983 роках була розроблена технічна документація на встано-влення під час капітального ремон-ту на танках Т-64Б та Т-64Б-1 ком-плекту навісного динамічного захи-сту «Контакт». Модернізований ва-ріант танків був прийнятий наказом МО СРСР № 7 від 14 січня 1985 під маркою Т-64БВ та Т-64БВ-1.

:Особливості

Всі нові танки Т-64БВ мають танкові гармати2А46М-1,стабілізатори озб-роєння 2Э42, системи керування во-гнем 1А33-1, комплекс керованого ракетного озброєння 9К112-1. Замі-сть застарілих лампових радіостан-цій були встановлені напівпровід-никові радіостанції Р-173 «Абзац-Р». На башті, лобовому та бортових ли-стах корпуса та надгусеничних по-лицях були приварені спеціальні кронштейни і бонки для кріплення динамічного захисту. Бойова маса танка зросла до 42,4 тони.

Танк Т-64 мав зварений корпус з ку-том нахилу лобових листів в 68° і скошеними скуластими листами. Лобовий лист являв собою багато-шарову броньовану перешкоду (броньова сталь, склопластик, бро-ньова сталь), що забезпечує захист танка від усіх типів бронебійно-підкаліберних і кумулятивних сна-рядів і ПТУР, що перебували на озб-роєнні НАТО. Уже в ході розгляду технічного проекту об'єкта 432 від-значалася можливість рикошету в башту танка бронебійних снарядів, які потрапляли у вилиці лобового листа, що й підтвердили результати обстрілу танка. Тому, починаючи з 1964 року, на лобовому листі танка вводився характерний захист у вигляді «брів» перед оглядовими приладами механіка-водія і на пе-редньому листі даху корпусу. Почи-наючи з 1967 року, для збільшення броньової стійкості лобового листа і спрощення технології виробни-цтва бронекорпусів, танки стали випускати з прямим лобовим лис-том і прямим дахом корпусу. На ма-шинах, що випускалися до1967року, механік-водій мав три оглядових прилади ТНПО-160, а починаючи з 1967 року — один ТНПО-168.

Башта танка лита з різко дифере-нційованим багатошаровим броню-ванням, максимальна товщина ста-новила 600 мм. На танк Т-64БВ втановлюється двигун 5ТДФ, він являє собою п'ятициліндровий опозитний двотактний турбопорш-невий дизель рідинного охолоджен-ня з безпосереднім створенням су-міші і прямоточною двухпоршне-вою продувкою. Поряд з поршне-вою частиною є два з'єднаних між собою лопаткових агрегати — на-гнітач і газова турбіна. Двигун був надзвичайно малий і легкий, але вимагав ретельного технічного об-слуговування і якісних ПММ. Крім того, дизель був високоспритний і працював у дуже теплонавантаже-ному режимі, що вимагало при його запуску постійно користуватися ко-тлом підігрівача при температурі навколишнього повітря від +10 ° C і нижче. На танк Т-64БВ встановлює-ться гладкоствольна 125-мм гарма-та 2А46-2 з двоплощинним стабі-лізатором 2Е26М і механізмом за-ряджання 6ЕЦ43. Гармата адапто-вана для застосування ПТКР «Ко-бра». Окрім 2А46-2, на танку Т-64БВ також встановлювалася гармата 2А46-1 з двохплощинними стабілі-заторами 2Е26М і 2Е42. Спарений з гарматою 7.62-мм кулемет ПКТ зі стрічковим постачанням і темпом стрільби 700-800 пострілів на хвилину. Починаючи з 1972 року на усіх модифікаціях встановлювала-ся установка ЗУ-64А з дистанційним керуванням і кулеметом НСВ-12,7 «Утьос», що забезпечує стрілянину по повітряних цілях на дальність 1500 метрів, а по наземним 2000 метрів. У трансмісії були викори-стані дві семиступеневі планетар-ні коробки передач, об'єднані в один вузол з планетарними борто-вими передачами, і системою гідро-сервокерування, що замінили 9 вузлів трансмісії танка  Т-55. Тран-смісія танка вийшла дуже ком-пактною і легкою, на 750 кг легше, ніж у Т-55, і складалася з 150 меха-нооброблених деталей замість 500. Ходова частина танка Т-64 збере-гла концепцію об'єкта 430, але отримала нові опорні катки з вну-трішньою амортизацією, що виго-товляються з алюмінієвого сплаву, і нову полегшену гусеничну стрічку з паралельним резинометалевим шарніром. В результаті цього маса ходової частини Т-64 становила лише 15% від маси танка. Ходова частина танка Т-64 складається з гусеничного рушія і системи підре-сорювання. Гусеничний рушій скла-дається з двох гусеничних стрічок по 78-79 траків. На кожному борту гусеничний рушій складається з ве-дучого колеса цівкового зачеплен-ня з двома зубчастими вінцями, на кожному з яких по 12 зубів; цільно-металевого направляючого колеса з механізмом натягу гусеничних стрічок; шести здвоєних опорних катків з внутрішньою амортизаці-єю; чотирьох підтримуючих роликів з внутрішньою амортизацією і від-бійника.

Попри те, що опорні катки виго-товлені штампуванням з плоского листа металу, не мають гумового покриття торців, і мають внутріш-ню амортизацію — на місцевості гусеничний рушій Т-64БВ практично не видає шуму, а плавність ходу за-безпечується дуже м'якими торсіо-нами і вдалою конструкцією гідро-амортизаторів.

Однією з вимог при проектуванні Т-64, як втім, і інших радянських та-нків, була умова можливості його транспортування по залізниці, що накладає жорсткі обмеження на габаритні розміри, зокрема, на ши-рину. Ця умова була виконана. Т-64 може перевозитися залізницею, автомобільним, авіаційним і мор-ським транспортом.