top of page

Націона́льна гва́рдія Украї́ни  — військове формування з правоохоронними функціями, що входить до системиМіністерства внутрішніх справ України (МВС) і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян України, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами — із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Як самостійна силова структура існувала з 1991 по 2000, як військове формування з правоохоронними функціями на базі Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та залученням нових військових кадрів на добровольчій основі з 13 березня 2014 року. Загальна чисельність — 60 тисяч військовослужбовців.

Національна гвардія функціонує в структурі Міністерства внутрішніх справ України. Міністр внутрішніх справ Україниздійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Національною гвардією України. До особового складу Національної гвардії України входять військовослужбовці та працівники, які служать за контрактом та за призовом. Військовослужбовці Національної гвардії України на період військової служби зупиняють членство в політичних партіях та професійних спілках. Існує Військовий резерв Національної гвардії України. Резервісти, які проходять службу у Резерві Нацгвардії, одержують відповідні військові знання.

Безпосереднє військове керівництво Національною гвардією України здійснює командувач Національної гвардії України, який призначається та звільняє-ться Верховною Радою України за поданням Президента України. Командувач Націо-нальної гвардії України користується щодо військовослужбовців Національної гвардії України правами Міністра оборони України, які передбачені «Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», підтверджені Указом Президента України від 28 березня 2014 року № 346/2014. 15 квітня 2014 рокуВерховна Рада України призначила генерал-полковника Степана Полторака командувачем відновленої Національної гвардії України. З 14 жовтня 2014 року обов'язки командувача Нацгвардії виконує генерал-лейтенант Олександр Васильович Кривенко, перший заступник командувача Національної гвардії України.

           Національна гвардія України
  Національна гвардія у 1991–2000 роках

Створення та стратегічні завдання:

НГУ створено Законом України (1775-XII) «Про Національну гвардію України» від 4 листопада 1991. Розпущено Законом України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України» від 11 січня 2000 року.

НГУ у своїй діяльності керувалася Конституцією України, Законом «Про Національну гвардію України», указами Президента України й іншими актами законодавства України. Діяльність НГУ будувалася на принципах законності, гуманізму та поваги до особи, її прав і свобод.

Основними завданнями НГУ були:

  • захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб змінити їх насильницьким шляхом.

  • участь у підтриманні режиму надзвичайного стану як це передбачено законами України.

  • участь у ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих;

  • формування в особливий період частин для охорони й оборони найважливіших державних об'єктів.

  • допомога прикордонним військам у затриманні порушників державного кордону України силами частин, дислокованих у прикордонних районах.

  • участь у бойових діях з відбиття нападу ззовні та захисту безпеки України.

Організація i структура:

Керівництво НГУ підпорядковувалася ВР України. Безпосереднє керівництво нею здійснював командувач, якого призначала ВР за поданням Президента України строком на 5 років. Заступників командувача НГУ призначав на посади Президент України за поданням командувача.

В НГУ було створено Військову раду, персональний склад якої затверджував Президент України за поданням командувача, та Головне управління командувача Національною гвардією, які діяли згідно з Положеннями про них, затверджених Президентом України.

До складу НГУ увійшли елітні військові загони спецпризначення, які дислокувалися на території України, зокрема, 10-й полк спецпризначення «Кобра» та спецба-тальйон «Лаванда», які розташовувалися в Криму. Як зазначають експерти, ці підрозділи формували як своєрідний аналог «альпійських мисливців» для проведення військових спецоперацій у гірській місцевості.

Указом Президента України «Про Національну гвардію України» від 6 жовт-ня 1995 № 914/95, незважаючи на норми вказаного вище Закону, НГУ було підпоряд-ковано Президентові України.

Структура:

У 1992–1996 були сформовані дивізії НГУ:

  • 1992 — 1-а (Київська) дивізія національної гвардії — 1 дНГУ, в/ч 2210, м. Київ, м. Житомир.

  • 1992 — 2-а (Східна) дивізія національної гвардії — 2 дНГУ, в/ч 2220, м. Харків, м. Чугуїв, м. Луганськ.

  • 1992 — 3-я (Південна) дивізія національної гвардії — 3 дНГУ, в/ч 2230, м. Одеса, м. Запоріжжя, м. Сімферополь, м. Севастополь, м. Миколаїв, м.Херсон.

  • 1992 — 4-а (Північна) дивізія національної гвардії — 4 дНГУ, в/ч 2240, м. Донецьк, м. Дніпропетровськ, м. Маріуполь, м. Павлоград, м. Кривий Ріг.

  • 1992 — 5-а (Західна) дивізія національної гвардії — 5 дНГУ, в/ч 2250, м. Львів, м. Луцьк, м. Івано-Франківськ, м. Тернопіль, м. Дрогобич.

  • 1992 — 6-а (Східна) дивізія національної гвардії — 6 дНГУ, в/ч 2280, м. Чугуїв, Харківська область.

  • 1996 — 7-а (Кримська) дивізія національної гвардії — 7 дНГУ, в/ч 2222, м. Сімферополь.

Також до складу НГУ входили:

  • Інститут Національної гвардії України, а також школа прапорщиків (Харків).

  • Навчальна бригада — м. Золочів, Львівської області.

  • Навчальний полк — м. Донецьк.

  • Полк зв'язку — м. Київ.

  • Окрема бригада гвардії з охорони іноземних посольств — м. Київ.

  • Полк матеріально-технічного забезпечення — м. Київ.

Командувачі:

  • генерал-лейтенант Кухарець Володимир Олексійович, 1991-1995.

  • генерал-лейтенант Кузьмук Олександр Іванович, 1995-1996.

  • генерал-лейтенант Вальків Ігор Іванович, 1996-1998.

  • генерал-лейтенант Чаповський Олександр Якович, 1998-2000.

Розпуск:

17 грудня 1999 року Президент України Леонiд Кучма пiдписав указ «Про передачу підрозділів Національної гвардії України до складу інших військових формувань», в якому Командувачу Національної гвардії України пропонувалось у двомісячний строк «з метою припинення дублювання Національною гвардією України завдань інших військових формувань, дальшої оптимізації чисельності особового складу цих формувань» здiйснити передачу з'єднаннь, частин, закладiв та установ НГУ — до Внутрішніх військ МВС України та вiйськових об'єднань Міністерства оборони України.

11 січня 2000 ВРУ ухвалила Закон України «Про розформування Національної гвардії України», який затвердив Президент України Леонiд Кучма. Цим законом особовий склад, військову техніку, озброєння, фонди та решту майна з'єднань, частин, закладів та установ НГУ було передано до Внутрішніх військ МВС та Збройних Сил України. Виконання функцій щодо охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на території України було покладено на МВС.

  Національна гвардія у 1991–2000 роках

10 січня 2008 до ВРУ було подано Проект Закону України № 1317 «Про Національну гвардію України». Автором законодавчої ініціативи виступив Президент України Віктор Ющенко. Проте голова комітету ВР з питань національної безпеки й оборони Анатолій Гриценко (фракція НУ-НС) зазначив, що комітет запропонував відхилити цей законопроект як такий, що суперечить ст. 17 Конституції України. За словами голови комітету, у згаданому проекті закону йдеться «про створення окремої армії, фактично ще одних збройних сил».

Згідно з цим законопроектом безпосереднє керівництво Національною гвардією України та діяльністю Головного управління Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, якого призначає на посаду та звільняє з неї Президент України. Також Президент контролює діяльність НГУ. Командувач Національної гвардії України має систематично інформувати Президента України й РНБО та щороку подавати Верховній Раді України письмовий звіт про діяльність НГУ.

Верховна Рада відхилила проект цього закону.

Спроба відновлення за президенства Ющенка

10 січня 2008 до ВРУ було подано Проект Закону України № 1317 «Про Національну гвардію України». Автором законодавчої ініціативи виступив Президент України Віктор Ющенко. Проте голова комітету ВР з питань національної безпеки й оборони Анатолій Гриценко (фракція НУ-НС) зазначив, що комітет запропонував відхилити цей законопроект як такий, що суперечить ст. 17 Конституції України. За словами голови комітету, у згаданому проекті закону йдеться «про створення окремої армії, фактично ще одних збройних сил».

Згідно з цим законопроектом безпосереднє керівництво Національною гвардією України та діяльністю Головного управління Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, якого призначає на посаду та звільняє з неї Президент України. Також Президент контролює діяльність НГУ. Командувач Національної гвардії України має систематично інформувати Президента України й РНБО та щороку подавати Верховній Раді України письмовий звіт про діяльність НГУ.

Верховна Рада відхилила проект цього закону.

Відродження: Національна гвардія в 2014

Завдання Національної гвардії:

Відповідно до закону України «Про Національну гвардію України» від 13 березня 2014 року № 876-VII Нацгвардія України зобов'язана:

  • забезпечувати захист і охорону життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань;

  • брати участь у забезпеченні громадської безпеки та охорони громадського порядку, у тому числі під час проведення зборів, мітингів, вуличних походів, демонстрацій, інших масових заходів, під час офіційних візитів та інших заходів за участю посадових осіб України та іноземних держав, щодо яких здійснюється державна охорона на території України.

  • вживати заходів, спрямованих на запобігання, виявлення кримінальних (адміністративних) правопорушень.

  • забезпечувати охорону об'єктів, що охороняються Національною гвардією України;

  • забезпечувати пропускний режим на охоронюваних Національною гвардією України.

  • забезпечувати охорону спеціальних вантажів, у тому числі ядерних матеріалів, при їх перевезенні по території України.

  • забезпечувати охорону органів державної влади, а також здійснення заходів державної охорони органів державної влади та посадових осіб.

  • вживати заходів щодо припинення діяльності незаконних воєнізованих чи збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп і злочинних організацій.

  • брати участь в антитерористичних операціях.

  • вживати заходів щодо затримання осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального злочину, осіб, які вчинили втечу з місць позбавлення волі, дезертирів.

  • надавати допомогу в ліквідації наслідків природних, техногенних, екологічних катастроф.

  • брати участь у заходах, пов'язаних з припиненням збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні, а також у заходах з недопущення масового переходу державного кордону з території суміжних держав.

  • брати участь у міжнародному співробітництві, міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на основі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в порядку та на умовах, визначених законами України.

  • брати участь у відновленні конституційного правопорядку, порушеного при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, а також у відновленні діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, порушеної в результаті вчинення протиправних дій, в тому числі на основі міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів.

  • підтримувати або відновлювати правопорядок в районах виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій т.д.), що створюють загрозу життю і здоров'ю значних верств населення;

  • розблокувати або припиняти протиправні дії у випадку захоплення важливих об'єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

  • протидіяти масовим заворушенням, що супроводжуються насильством над громадянами.

  • формувати в особливий період військові частини і підрозділи та захищати важливі державні об'єкти, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, спеціальні вантажі, у тому числі ядерні матеріали, при їх перевезенні по території України;

  • вести бойові дії в разі збройного конфлікту чи загрози нападу на Україну;

  • виконувати завдання територіальної оборони.

  • виконувати заходи правового режиму воєнного стану.

Комплектування:

Комплектування особового складу Національної гвардії України здійснюється за призовом на основі загального військового обов'язку громадян України, а також за контрактом. На сайті МВС України розміщено перелік вербувальних служб територіальних командувань та пунктів набору добровольців у військових частинах Києва, Харкова та Миколаєва з адресами та контактними телефонами.

Одночасно з переформатуванням вiйскових частин та з'єднань колишнiх Внутрішніх військ МВС України, у липні 2014 року була сформована модернізована 1-а Бригада оперативного призначення Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України нового типу з сучасним озброєнням. 8 жовтня 2014 року особовий склад 1-ї Бригади оперативного призначення Національної гвардії України повернувся з районів проведення антитерористичної операції на Донбасi.

Організація i структура:

До структури Національної гвардії України входять:

  • командування Національної гвардії України — командувач i п'ять заступникiв.

  • штаб (оперативне управління) — орган вiйськового управлiння Національної гвардії України.

  • головне управління — орган військового, матеріально-технічного і фінансового забезпечення Національної гвардії України.

  • оперативно-територіальні об'єднання Національної гвардії України:

  1. Західне оперативно-територіальне об'єднання Національної гвардії України. 

  2. Південне оперативно-територіальне об'єднання Національної гвардії України.

  3. Північне оперативно-територіальне об'єднання Національної гвардії України.

  4. Східне оперативно-територіальне об'єднання Національної гвардії України.

  5. Центральне оперативно-територіальне об'єднання Національної гвардії України. «Керівництво оперативно-територіальним об'єднанням та його органом військового управління здійснюється начальником територіального управління НГУ».

  • з'єднання, військові частини і підрозділи, вищі навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, установи та заклади, що не входять до складу оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України.

Добровольчі батальйони Нацгвардії:

16 червня 2014 року МВС України видало наказ «Про затвердження Положення про військові частини оперативного призначення Національної гвардії України», який упорядкував формування добровольчих підрозділів Нацгвардії розпочате в квітні.

Перший добровольчий батальйон оперативного призначення Національної гвардії України склав присягу на вірність Україні 5 квітня 2014 року. Півтисячі гвардійців віком від 18 до 55 років екстерном за три тижні пройшли спеціальну військову підготовку після чого були зараховані до резерву НГУ. Присяга гвардійців майже не відрізнялася від звичайної армійської. Єдина відмінність — це згадка про тих, хто вже віддав життя за Україну. Вже 15 квітня Резервний батальйон оперативного призначення Національної Гвардії України, сформований з добровольцівСамооборони Майдану, заступив на бойове чергування в район Ізюм-Слов'янськ. Його підготовку проводив майбутній Герой України генерал Сергій Кульчицький. В склад батальйону було зараховано 350 бійців.

В травні-червні 2014 року з резервістів НГУ було додатково сформовано ще два добровольчі батальйони Національної гвардії. Восени 2014 року у складі Національної гвардії України перебували три добровольчі резервні батальйони оперативного та спеціального призначення, які закінчили процес навчання та бойового злагодження. Серед них:

  • Батальйон оперативного призначення резервістів ім. генерала Кульчицького Національної гвардії України, в/ч 3066 (м. Київ), сформований з представників Самооборони Майдану;

  • Батальйон спеціального призначення резервістів Національної гвардії України «Донбас», сформований на основі 1-ї роти територіально-громадського батальйону самооборони «Донбас»Дніпропетровської області, яким командує майор резерву НГУ Семен Семенченко;

  • 4-й Батальйон оперативного призначення резервістів Національної гвардії України «Крук», 50-й полк НГУ, в/ч 1241 (м. Івано-Франківськ), який прийняв до своїх лав добровольців із різних регіонів України.

  • Полк особливого призначення "Азов", реорганізований з батальйону патрульної служби міліції, яким командує підполковник міліції Андрій Білецький.

Командувачі:

  • генерал-полковник Степан Полторак.

  • генерал-лейтенант Олександр Кривенк.

         Автомобілі
ББМ
Бронетранспортери
             Танки
Літаки
Гвинтокрили
БПЛА
БММ
bottom of page